Українська мова ІІ курс

Рідна мати моя, ти ночей не доспала і водила мене у поля край села.

Лисенко, чудовий піаніст, надзвичайно точно передав твори Шопена й Ліста.

Зоре моя вечірняя, зійди над горою, поговорим тихесенько в неволі з тобою.

Заграй, сивий Дніпре, вітрами подми, щоб бачили ми твої хвилі ревучі.

Здається відлунює загадковий і заспокійливий рай, де загояться найболючіші рани.

Колись наш пращур теж напевно зупинявся на Київській горі й навіки вподобав це місце.

Важко мабуть доводиться кораблеві, що опинився в зоні тропічного тайфуну.

Вже дев’ять століть людям здається, що бані Софійського собору сягають неба.

Кожна наукова теза, безперечно, вимагає доказів.

Отже, сполучники поділяємо на сурядні й підрядні.

Зміст цього поняття, на мою думку, треба уточнити.

Розв'язати проблему допоміг би, мабуть, такий експеримент.

Усе довколишнє здавалося їй перевитим піснями, веселими чи сумними, як буває пройнятий сяєвом сонця простір.

Широкі промені вдарялися об кам’яні плити, курилися золотим димом, від чого здавалося що все тут пливе, рухається, злітає в просторі.

Кущ здавалося і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом.

Уже придивилася до його очей і побачила: те, що здавалося байдужістю, насправді було мудрістю й глибоко захованим стражданням.

Знала я дочко за ними принаймні три чесноти.

О ні … Являйся зіронько мені хоч в сні.

Запалай мій вогнику крилатий полум’ям привітним і незлим.

Я люблю твоє майво зелене і Донбас і Каховку ясну.

Комами відокремлюємо вставні слова від усіх попередніх сполучників, крім сполучника або.

Відокремлюємо вставні слова від відокремлених зворотів, якщо вони стоять на початку або в кінці цих зворотів.

Вигуки від звертання відділяються комами.

Якщо звертання стоїть у кінці речення, його відокремлювати не потрібно.

Особові займенники ти, ви, які стоять при звертанні, до групи звертання не входять і комами не виділяються.

Завтра поїдемо мабуть твоїм човном.

Становище здавалося не таким скрутним.

Я зроблю це сама адже нікому іншому дозволити цю справу не можу.

Можливо справа в тому що людині не можна відриватися від рідного берега?

Невпевненість

Послідовність думок

Джерело інформації

Актуалізація уваги

Емоційна оцінка

Невпевненість

Послідовність думок

Джерело інформації

Актуалізація уваги

Емоційна оцінка

На полі одразу зчинився галас.

Я йшов усе далі й далі в глибину лісів.

У тихій журбі вклонявся вечір дневі.

Не люблю осінньої ночі.

Виточу, вигострю зброю іскристу.

Осіння, золота пора.

Мене в цій заті привітали, нагодували.

Тим часом розвиднялося, світало.

У тітки Василини рушники на стінах.

І калини, і м'ята біля рідної хати.

За чорним полем ще чорніший ліс.

Закортіло побачитись.

Улюблений мій тихий сад.

У гаю - веселий щебіт пташок.

Глибоке небо, білі хмари.

Проліски прекрасні.

Яблука їдять свіжими, сушеними, моченими і замороженими.

Бережи одяг, доки новий, а здоров'я - доки молодий.

Ласкаве і тепле море.

В коморі пахло борошном і сушеним липовим цвітом.

Безлюдний, похмурий край.

Вхід до землянки зробили під великим горіховим кущем.

Давно стою, виглядаю запорожця з лугу.

Зима. Холоднеча. Засніжений ліс.

узагальнено-особове

неозначено-особове

означено-особове

називне

Людина створила культуру, а культура людину.

Око бачить далеко, а розум бачить ще далі.

У вухах сережки блищать, а на руках золоті персні.

Морози пішли на південь, Сірки на північ.

Шум даленіє.

Десь грають сурми.

Так я й зробив.

Сумно, сумно, сумно благословляється на світ.

Вітерець легенький війнув і поблизу в траві засюрчав коник а десь далеко вгорі під синім склепінням неба озвався жайворонок. 

Загриміло вдалині у місті підірвали старий будинок.

Кар’єри не зробиш піднімаючись обшарпаними сходами.

Була такою темною ця ніч немов всі зорі очі затулили. 

Гляне молоко кисне.

Був дощ м’який і гречка пахне душно.

Чоловіків вони вбивали а жінок забирали в неволю.

Море так невинно голубіє під стінами скель і сонце так світить ласкаво що аж каміння сміється. 

Язик брехливий ненавидить правду улесливі вуста призводять до погибелі.

Я справді кинув вас мої степи і луки.

Небо вночі чисте і видно як падають зорі.

У ритмі нашої ходи гримить оркестр на всі лади і контрабас гуде.  

Пахне сіно лугове і зав’язь в чистих росах зріє.

Я знаю кожній дитині потрібна увага батьків.

Заграв музика хлопці й дівчата пішли в танець а хата на помості затремтіла.

Здоров’я повернеться до юнака бо потрібно ламати недолю.

Я цієї пісні раніше не чув, – сказав студентові Василь: – Ви її всю знаєте?

«Може, я міг би вам допомогти?» – довірливо запитав незнайомець.

«Щось воно недобре»: подумав Андрій, удивляючись у пітьму.

 «М’ята», – прошепотіла Настя. – «Зійшла холодна м’ята».

 «Чого зажурився, мій любий козаче» - питає дівчина вродлива.

«А це ти, Максиме?, - зрадів Карпо, дивлячись у вікно.– Заходь, заходь!»

«Прощай, Самсоне! – крикнула зрадлива.– Ти думав, що для тебе я забуду родину?»

«Ніщо так не красить людину, як натхнення» - подумала Ярославна.

"П, - а, - П".

"П, - а: - П".

 "П, - а: - п".

 "П, - А, - П".

Он бачиш там питає дика рожа Чи я хороша?

Одчини перше ворота озвався Шрам а потім біжи собі куди хочеш.

Майстро десь зірвався сказав Оверко Половець й оглянув степ.

Що ж іди Іванку покірно обзивалася Марічка Така нам доля судилася.