Фразеологізми

Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця (Іван Нечуй-Левицький).

Ним світилася якась незвичайна сміливість і духова міць, разом з якоюсь хижою тугою... (Панас Мирний).

І пішла та звістка по всьому селу від хати до хати, попіднімала людей на ноги (Панас Мирний). 

В глибокому яру ніби в'ється оксамитовий зелений пояс, на котрому блищать ніби вправлені в зелену оправу прикраси з срібла (Іван Нечуй-Левицький). 

Кайдаш плюнув і знов пішов у повітку стругать вісь (Іван Нечуй-Левицький). 

Ви знаєте, що хто сьогодні спостить цілий день, той ніколи не потопатиме в воді і не вмре наглою смертю (Іван Нечуй-Левицький). 

— Коли я буду вибирать собі дівчину, то візьму гарну, як квіточка, червону, як калина в лузі, а тиху, як тихе літо, — сказав веселий Лаврін (Іван Нечуй-Левицький). 

— Ти, Карпе, ніколи не вдержиш язика! (Іван Нечуй-Левицький). 

Мотря й гарна, й трохи бриклива, і в неї серце з перцем. — сказав Лаврін (Іван Нечуй-Левицький).

Лаврінові слова запали Карпові в душу (Іван Нечуй-Левицький).

До природної звичайності української селянки в неї пристало щось вже дуже солодке, аж нудне (Іван Нечуй-Левицький).

Він заговорив дрібно й сердито, наговорив синам сім мішків гречаної вовни, невважаючи на святу п'ятницю, та й пішов у повітку(Іван Нечуй-Левицький).

дуже хвилюватися

проявляти занепокоєння

дошкульно говорити

слухати з особливим зацікавленням

намотати на ус

закарбувати в пам'яті

убгати в голову

викинути з голови

одного поля ягоди

з одного тіста

чорна ворона

не від світу цього

дамоклів меч, Содом і Гоморра, гордіїв вузол

прокрустове ложе, бочка Данаїд, сізіфова праця

нитка Аріадни, езопівська мова, земля обітована

геростратова слава, езопівська мова, сад Гетсиманський

собаку з'їсти

співати дифірамби

слів на вітер не кидати

геростратова слава

давати жару; і за холодну воду не братися; відводити очі

сісти на голову; поставити на коліна; втрачати дар мови

як бджіл у вулику; ніде голці впасти; як у кота сліз

замилювати очі; пускати туман; водити за ніс

одним ликом шиті

два чоботи - пара

на один копил

обоє рябоє

сіль землі

Фрегат на повних парусах заїхав у свій же бриг, п’ять мачт з вітрилами упали, мов зрізані (Ю. Яновський).

Якими семимильними кроками йде розвиток техніки в наші часи! (Л.Дмитерко).

П’ятдесят літ нашої дружби прошуміли в тайзі, як один день (О. Довженко).

Воно ж тобі нічого – тільки чоботи топчеш, а другим – час гаєш; а той час, може, більше сотні стоє (Панас Мирний).

До буфету, В оперету. На город по гарбузи – Подавай йому карету. З вітерцем його вези (С. Олійник).

мішки

теревені

грошей

моркву

п'ятак