Головні члени речення. Підмет

Мої важкі, мої щоденні брили старий Сізіф тим часом постеріг.

В Україну ідіть, діти!

Яке глибоке щастя - жить...

Перша ознака приходу весни є посвист байбака.

Гетьмани, гетьмани, якби то ви встали, встали, подивились на той Чигирин.

Перша наука - це гуси.

Зраджувати друга - це жахливо.

Макар із Лізою познайомилися в гімназії.

Місяць яснесенький промінь тихесенький кинув на нас.

І неситий не виоре на дні моря поле.

Кожен із дітей намалював щось своє.

"Гуси-лебеді летять" - повість М. Стельмаха.

Тільки "так" чи "ні" мало сьогодні сенс.

Гурт хлопців підійшов до столу.

Села задзвонили в усі дзвони.

Журливе "ку-ку" хвилювало моє серце.

Київ - столиця України.

Здавалося, вогник просто забули погасити.

Зрадити в житті державу - злочин...

Не стане вона заживати ласки ціною самоприниження.

Повітря - мов прив'ялий трунок.

Туристське спорядження вони поклали в човен.

Турбуватися про батьків - обов'язок дітей.

Сонечко, сонечко, зійди над землею.

Стоять віддалік одна від одної над річкою три верби.

Чумацький Шлях освічує дорогу від Криму до Києва.

Крізь щілину пробивається декілька сонячних променів.

Декілька парубків скочило до танцю, потягши за собою дівчат.

Оця реальна мить вже завтра буде спомином.

Стежкою наближалися дві молодиці.

Хвилею зеленою здіймається навесні Батиєва гора.

П'ятірка сивих плотарів сиділа в тінях яворів.

Тут ми з Піратом і кинулися до моркви.

Усі ми прагнемо красу природи осягнуть.

Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно.

Твоє життя — то зорі світанкові, то сонце у негоду, дощ у спеку.

Ой три шляхи широкії докупи зійшлися.

Кожен з нас любов свою зберіг від зради, від зневаги і від смерті.

Чорне море омиває Кримський півострів.

Десятки шкіл розпочали навчальний рік у нових приміщеннях.

Три тополі в орнім полі посадили школярі

У травах коник, як зелений гном, на скрипку грає.

Летить до вирію, до теплої мети гусей згуртованих черга широкрила.

Ми з тобою йдемо стежкою в саду 

Визволені не можуть забути своїх визволителів.

Потрапити в той дім було для нас усмішкою дитячої фортуни.

І залишився стояти дуб на злість усім вітрам і грозам.

Буде змушений упасти мертвим хижий птах.

Починає світати за лісом червоною барвою.

Ми нічого спинити не в силі.

Сідати за стайню збирається сонце.

Намотати на вус - означає добре запам'ятати.

Іти мені додому неблизький світ.

Стати хліборобом радили мені з дитинства.