Головні та другорядні члени речення

Погане слово не наздоженеш і конем. 

За добро добром платять.

Досвітній холодок осінніх  ранків.

Слово — наша найбільша зброя.

Кілька днів підряд мело колючим снігом.

Білоручки — дармоїди та недоучки.

  Потемніло, завітрило, гримнуло.

Мені сумно. 

Хлопець виявився не в тім'я битий.

Були падіння, злети, поразки та перемоги.

Пізнати мову народу — зрозуміти його душу

Не любив я ловити птахів

Настав час  прощатися. 

Увечері прийшли діти щедрувати.

Життя прожити - не поле перейти.

У слові новому минуле не в’яне.

Сашко з Дариною кохають одне одного.

Гурт хлопців підійшов до столу.  

Бити байдики – нудна справа.

«Садок вишневий коло хати» – зразок геніальності й простоти в поезії. 

Вечір був чарівний, зоряний, пісенний. 

Цього разу він був одягнений аж надто пишно. 

Біля мосту й справді було стовпотворіння.  

Толя був син хазяїна того будинку, де вони жили.

Буду я навчатись мови золотої у трави-веснянки, у гори крутої.

Як парость виноградної лози, плекайте мову.

Поранений боєць побілів від болю.

Жайворонки сідали відпочити на спинах лелек.

Одні тільки бажання творити добрі діла й зостались при мені на все життя.

Попри втому я блискуче склав іспит з історії.

Самотність як обірвана струна.   

Жива природа ось довічний храм.

Дівочі сльози мов весняний дощ.   

   Дніпро оспіваний у фольклорі.

Ми не безліч стандартних я.

Після теплих літніх дощів хліба налилися колосом.

Зорі в небі гомонять з людиною, захопившись звичаєм людським.

Здивовано дивилися туристи на інтелігентного юнака, який рішуче простував піщаними хвилями.

Українська мова вистояла попри численні заборони.

На борт літака пропускатимуть за наявності паспорта.

Він лежав горілиць і втопив очі в темно-синій намет неба неначе витканий з чорно-синього шовку.

На пригорку стояв собор святого Юра пануючи над усім містом і неначе оглядав з гори своїми рясними банями та вікнами те безладдя.

В гущавині поміж старі папороті зеленіли наче заячі вушка два зелені листочки.

І підходить товариш до мене  мов дитину під руку бере…

Устина не плакала але була сумна наче хвора й обличчя у неї все потемніло.

Наче зачарований, дивився Василько на вогонь, дивився не кліпаючи.

Погонич зумисне гнав коні з усієї сили.

Не спитавши броду, не лізь у воду.

Було душно, незважаючи на таку рань.

Хмари піднялися вище, мов пасма диму.

Вигадаю нові літери та розділові знаки 

Щоб розуміти процеси діяльності живого організму, потрібно добре знати біологію.

Про рідні звичаї можу розповідати годинам.

Відстань долає кінь, перешкоду поборює воля.

Сірий кіт на призьбі біля хати рахує в своїх снах минулі дні.

Лесі Українці радили жити в теплих південних країнах.

Справжнє щастя - жити на своїй Богом даній землі.

Він вистояв, бо мав непереборне бажання жити разом із коханою.

Жити - це значить працювати, це значить діяти.

Кожен із нас народився жити для добра, краси, любові.