Контрольна робота 3. Поглиблення і систематизація відомостей із синтаксису

Десь із туману, з прозорої хмари дивиться давня Вкраїна

І дихає ягня на пальчики рожеві, і крихітний Ісус всміхається уві сні. 

Діалект, а ми його надишем міццю духу і огнем любови… 

 Я ридаю, як згадаю діла незабуті дідів наших. 

Землю, що крила дала мені, довічно буду любить.

Іронія-блискавка ума, котра освітить всі глибини смислу.

 Як будеш так розношувати душу, вона, гляди із совісті спаде

Хай буде так, як я тобі велю.

Що вдіє раб, принижений, нещасний, як буде проповідь читать своїм панам.

Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі.

Після того як луг покосять, знову трави ростуть в цвіту.

Як не горю, то не живу

Нафіса любила їх, приймаків, як люблять безрідних дітей сусідські жінки.

Нехай це зостанеться тайною для того, хто, може, коли випадково читатиме мої записи.

Ні, Шевченко свідомо чинив те, до чого прагнув і над чим трудився його великий попередник — Маркіян Шашкевич

Хоч крок новий зроби до того, в чім бачиш ціль і суть свою. 

Христина ще недавно відійшла від тих років, коли в найсолодших мріях їй все хотілося кудись летіти.

Всупереч надлюдським зусиллям тих, хто намагається гасити вогонь, він наближається.

Справжня дружба полягає в тому, щоб бути вимогливим до своїх друзів.

Поезії Кобзаря народжені, щоб не вмирати ніколи.

Важливо, щоб зерно було добірне й живе.

Не може бути, щоб його — ніде

Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити

способу дії

міри і ступеня

часу

мети 

умови

часу 

умови

мети 

міри і ступеня

способу дії

Неприємно, коли п’явка впивається в жижку чи _ коли гавкають на тебе чужі пси або гуска сичить коло ніг. 

Був я трохи спочив на селі літом, та _ як вернувся додому та вскочив відразу у всякий клопіт та працю, так здоров’я і пропало.

Богдан поставив ринку і _ хоча йому було не до їжі, заглянув у розсохлу від років скриню

Боже, дай мені не щоб мене любили, але _ щоб я інших любив.

Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати.

Зернина, що лягає в ґрунт, не журиться, коли і що з неї виросте.

Для того, щоб млинець не прилипав до сковороди, треба її змастити маслом.

Хто хоче мати друзів, той повинен діяти, не шкодуючи сил і часу.

Долиною полилась річечка, наче хто кинув нову синю стрічку на зелену траву.

Од квіту вишень стало в світі біло так і чисто так, хоч вікно – навстіжень.

Де прикрили солдати цю землю грудьми, розквітають травневі сади

Народ захоплений танцем і все звужує коло, так що танцюри мов у криниці. 

І дивиться місяць на землю, де в цвіті, немов молода у фаті, йде весна. 

Далеко від степу люди чули, як ночами стугоніла земля.

Тут повіяло звідти, де вітер було спав.

Якби я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти

Хто серед трупів ворожих біжить по селу, що вже догорає?

А може завтра ти пройдеш ось тут, де вітер пелюстки колише. 

Несу любов свою здалека, яку назавжди я зберіг.

Не встигають збагнути сини, що матері не вічні.

коли сонце заховалося за хмару

хоча негоди прогноз не обіцяв.

так що птахи вмить розлетілися.

що аж шибки затряслися в домі.

якого ой як чекали в таку посуху.

Я дуже люблю день, … .

 Відчуття свята посилюється, … .

Нагадай час, … .

Речення … неускладнене.

Завжди збираємося того вечора.

У гаю, … , свято весни вповні.

Чекай мене біля ставу, … .

У тих місцях пісні, … , ліризм посилюється.

Виглядатиму тебе, … .

 Вислів … є двоскладним реченням.

Як тільки велике свято… .

… так що готуйте, мамо, вечерю. 

Коли тяжко на душі … . 

… аби розвіяти сум і тривогу.

… бо рідна кличе сторона.