Контрольна робота №3. Пунктуаційна норма

недотримання правил уживання розділових знаків

недотримання правил правопису

недотримання правильної вимови слів

недотримання правильного інтонування речень

 Серце не дитина, його галушкою не нагодуєш.

Боротьба за демократичне суспільство ось сенс життя.

Зрадити душу найнижче рабство.

Щастя це трикутник а в нім три боки віра надія любов.

Пристрасть це натхнення тіла а кохання це натхнення душі.

Я художник що малює добро любов і радість. 

 Промені як вії сонячних очей.

Цей будинок мій.

слово, що вимовляється окличною інтонацією

слово (або сполучення слів), що називає ознаку особи, про яку говориться в реченні

слово (або сполучення слів), що називає особу чи предмет, до яких спрямоване мовлення

слово, що є ім'ям особи, про яку йдеться у реченні

Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Ти не знаєш чому так зробилося гарно відразу?

Ти знаєш що ти людина?

Ти зважай на поклик серця ніжний друже!

Якщо болить серце тобі друже поталанило.

Ти справжній лицар сину!

Зласкався доле над моїм народом щоб він не дався знівечить себе!

Вітаю тебе мій добрий мій єдиний друже.

Не сходить сонце на Вкраїні напевно й місяця нема. 

Література покликана по-перше відображати життя по-друге нести в собі моральну істину.

Будь ласка не забувайте про братів наших молодших.

Сковорода як він писав ціле своє життя піклувався про духовний хліб.

Кажуть юність мов жар-птиця золота.

Я не зважив на годинник і виявляється потрапив на кінцевий етап цієї події.

Усе велике місто здавалося безкраїм болотом. 

А може усмішка фортуни це іронія долі?

Віддамо Вітчизні всі пориви і дум політ і силу наших рук.

І возвеличимо на диво і розум наш і наш язик...

На мент єдиний залиши свій сум думки і горе…

У кожного своя пустеля і свої міражі.

Почувся знадвору чийсь тихий проте знайомий голос. 

Мета знімає з плеч вагу велику і крила нам легкі дає.

Завжди і скрізь будуть квіти для того хто хоче бачити квіти.

Люблю я бистрину життя прозору поривну глибоку.

Вони старі майстри-віртуози були схожі один на одного наче брати-близнюки.

Зупини її мить високу для моїх молитовних долонь.

Час великий диригент перегортає ноти на пюпітрі.

І здавалося що до того співу із-за синіх пралісів долучаються голоси давніх предків княжих воїнів і ратаїв. 

Із вирію летять курличучи ключі.

Кожен птах свою пісню співаючи здіймається до небес.

Старі верби стоять похнюпившись. 

Відпочивши я пішов на бокс.

Тут берези з вітрами шуміли в зелених гаях і над ставом схилялась гіллям молода яворина.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть колосом шумлять.

На добрий врожай не було надії і серце хліборобів проймала тривога. 

Прилинув вітер і в тісній хатині він про весняну волю заспівав.

Місяць на небі зіроньки сяють тихо по морю човен пливе. 

Не бійтесь заглядати у словник це пишний яр а не сумне провалля.

Навкруги тиша скрізь ясно з поля вітерець віє з гаїв холодом дише.

Вечорами вже не співали під вербами дівчата не витинали гопака гармоністи.