Контрольна робота №4 з теми «Пунктуація»

Підійшовши до старовинного замку, почався дощ.

Туристи перебіжками дісталися до сувенірної крамниці.

Тут вони і подарунків собі накупили, і дощ перечекали.

Потім мандрівники перетнули площу й потрапили до твердині.

вікно, яке блимало світлом каганця.

як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут.

незважаючи на те, що дощ періщив стіною.

так що всі намагалися йти тихіше.

Ще не вродився той, хто все порвати б міг, що зв’язане народами й віками.

Лише завзяті лісоруби, яких стежина привела, присядуть біля джерела, де клен

шумить зеленочубий.

Чую, як в гніздах ворушаться птиці, як прибуває вода у криниці.

Куди голка, туди й нитка

Ота весняна золота бджілка вкинула в хату щось таке, від чого білі стіни під

низькою оселею осміхнулися.

означенням

обставиною

присудком

додатком

1Г, 2Б, 3В, 4А

1Б, 2Г, 3А, 4В

1В, 2Д, 3А, 4Г

1Г, 2Б,3В, 4Д

Сонечко грало рожевим промінням по рівній як скло пелені Дніпра.    

Весело глянули хмарки в блакитне море як у люстро.

Хмари піднялися вище мов пасма диму.

 Вони були схожі як дві краплі води.

Прийшла зима.

Вузенька покручена вуличка.

Жоржини за вікном .

У тихім сквері серед віт мармурова Венера.

2

3

4

5

А. Незабаром форкання коней, Степанова лайка, тягуче рипіння журавля і плескіт води в кориті розтанули.

Б. Данило сідає на поріжку, розв’язує ганчір’я і по черзі розпинає в руках подрані сорочки, штани, піджаки, кофти.

В. Восени можна ходити до лісу просто по запахи, на дегустування їхнього розмаїття, для пригощання їхньою животворною цілющістю.

Довгі вечірні тіні перекреслюють порослу споришем вулицю.

Налякане голосами людей продиралося через хащі стадо зубрів.

Дивиться хлопець на зіткані зі срібла вишняки й мало не зітхає.

Люблю ходити по вкритій кришталевою росою ранковій траві.

Коло великоднього столу заствленого усяким свяченим стояла Олеся.

Завжди зі смаком одягнена вона справляла враження вихованої панночки.

Над Максимом нахилилося почервоніле від гніву й туги лице Тугара Вовка.

Потомлені далекою дорогою і літньою спекою коні ступали ліниво.

Могутні дуби стоять замислившись.

 Білий димок догори здіймається хвилюючись. 

Краще вмерти біжучи аніж жити гниючи.

Мене там мати повивала і повиваючи співала.

Додивившись цікавий фільм, настав вечір. 

Відвідавши природознавчий музей, школярі жваво ділилися враженнями від побаченого.

Відчинивши двері, діти почали колядувати. 

Під'їжджаючи до лісу, несподівано вискочив вовк.

Дивлячись на онуків, у бабусі котилися сльози.

Із сивої давнини існували на землі чотири доброчесності а саме мудрість правосуддя стійкість вірність.

Є місцевості веселі радісні є похмурі тривожні й недобрі місця.

Летиш і милуєшся всім і сріблястою нехворощю і ворохами золотими на токах.

Скрізь на вершечку стрілецької гори на пагорбах і видолинках панувала тиша.

І раптом, налетів шквальний вітер, здійняв у повітря здорову хмару пилу.

На сивій од роси траві по долу пасуться коні.

Жебонять голоси, як весною набрана з річки вода.

Молодий парубок сидів на возі і навіть не поганяв волів.

Руки твої роботящі - ось твоє щастя.

Студентство вищих шкіл - то найкращий цвіт нації.

Педагогічна спадщина В.Сухомлинського - є скарбом української нації.

День, вечір, ніч, ранок - все біле, все тьмяне.

А

Б

В

Г

Д

А

Б

В

Г

Д

Усе геніальне просте.

Собор як свіча.

Мова не полова.

Ти втілення добра.

Мова - одяг думок.

Книги морська глибина.

Сини як зима і літо.

Кохання не іграшка.

Усі дерева вкриті інеєм.

Квітки конвалії найніжніші.

Боротися значить для праці працювати.

Моє серце засіяне поле, на якому брунькуються вперше ще не бачені квіти нікому.

Горе не біда.

Тільки духовне багатство то справжній скарб.

І наша ученість добром не підкута, то лиса єсть прелюта.

Хоча снігу не має, проте надворі мороз пробирає по спині...

Це підсніжники перші провидці весни, що не побоялися холоду.

Аж ось поміж деревами щось, схоже, забіліло.