Стилістика простих речень

Золото і з попелу світиться (Нар. творч.);

Кисла яблуня солодке яблуко не зродить (Нар. творч.);

З перехвалених груш – квасний узвар (Нар. творч.);

Світ розуму вчить (Нар. творч.).

Видно Зосю по волоссю (Нар. творч.);

Дмитер хитер (Нар. творч.);

У кожної Федорки свої одговори (Нар. творч.);

Усі Одарки люблять подарки (Нар. творч.).

Найбільше в людях я ціную щирість.

Кругом хати ростуть старі велетенські груші, які ще посадив мій  прадідусь.

  Не можна бути справжнім математиком, не будучи трохи поетом.

 Пісня – душа народу!

 Лічить не буду роки невблаганні

 Не додавай знесиленим журби

  Я буду низати, немов намисто, разки своїх думок

  Не поганьбімо ж бо ніколи міщанством романтичних шат

 Весною в селі встають рано

  В кімнаті було душно

  Нарешті зайшли в хату

 З лози молодої ольшини роблять свистки

 Означено-особове речення.      

 Неозначено-особове речення.                     

Узагальнено-особове речення

Безособове речення

Означено-особове речення.       

 Неозначено-особове речення.         

Узагальнено-особове речення

 Безособове речення.

До гори вийдеш, а з гори зійдеш.

Посадили над козаком явір та калину.

 Любимо Вкраїну, та не сліпо, щирим серцем, чистою душею

  Гарно у таку пору року в полі.

На ланах співають вже не часто...

 Доберемся за три годиночки до родиночки.

  Разом ходімо в майбутнє!

  Вчись не до старості, а до смерті.

Нема диму без вогню.

 Йшли не довго, не блукали...

 Без вітру і билинка не ворухнеться.

  Посієш вітер - пожнеш бурю.

 Немає мудріших, ніж народ, учителів.

Ночвами моря не перепливеш.

 Курява, гавкання, ревіння верблюдів.

 Вечір стих раптово...

 Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм.

  Руки дівчини зробилися як лід.

  Червона рожа над усі квіти гожа.

  Тільки труд життя основа краса всевладного життя.