Контрольна робота

Верби, схилившись над тихим Дінцем, розчісують коси зелені.

На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч.

Липневий день мандрує пішки, казки нашіптує малечі.

Пішла дорога то маленькими сосновими лісками, то болотами, то полями.

Сині роси зблискували на травах і сонце купалося на левадах.

Десь у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки.

На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.

Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.

На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці.

І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.

Мені потрібне слово а не слава.

так що настрій зіпсувався на цілий день;

проте погода посприяла нам і цього разу;

й обговорювати можливі перешкоди;

передчуваючи серйозні ускладнення.

Рясніє дощ і падає лункіше м’яких краплин розмірене биття.

Знову яблуні буйно цвітуть і лунає знайомий мотив.

Грім одгримів і солодкою млостю спокою віє од цвіту вишень і сирої землі.

Вишневі зацвіли сади і сніг пахучий падає на воду.

Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край.

А доки є пісня, нікому не вдасться захмарити небо моєї душі.

Духовність — озонова пелюстка, що так бережно огортає планету й не дає зруйнувати життя.

Народе мій, як добре, що ти у мене є на світі.

Мова українська сповнена поетичної грації і тому досить важка для перекладу.

Доба Мазепи це час економічного політичного і культурного відродження України після Руїни.

Треба зазначити що економічних понять в останні десятиліття з’являється все більше і більше.

Жовто-блакитні барви символізують дві першооснови буття дух і матерія добро і зло вогонь і вода батько і мати.

Тонкі брови, русяві дрібні кучері, рум’яні губи — усе це дихало молодою парубоцькою красою.

Гляньмо на трепетну землю — і тоді відкриється нам на зелено-голубому обличчі планети край, схожий на серце.

У дівчині пробуджується мати — творець нового життя.

Як простір немислимий без руху, так поезія неможлива без думки.

Минуло кілька недовгих хвилин, і вони сиділи поруч над водою, у гущавині дикого терника на камені (С. Васильченко).

Був час обідньої перерви — і все живе поховалося в затінки, вщухло, принишкло (О. Гончар).

Співають ідучи дівчата, а матері вечерять ждуть (Т. Шевченко).

Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець (О. Гончар).

Де молодий вогонь, що серце пік? (Д. Павличко).

У карих очах було стільки щастя, що Оксані за цілий вік не вичерпати його (Я. Качура).

Збратав нас труд, що творить чудеса (М. Рильський).

Історія, що сколихнула душу, здається мені дуже значущою (Ч. Айтматов).

Не видно і самого океану з височини, а тільки гори хмар, то снігових, то сивих, то блакитних…

Якщо сьогодні я прийду до неї, вона мене в Александрію візьме (Леся Українка).

Орел мухи не ловить, а слон за мишею не ганяється (Народна мудрість).

В моїй душі мелодія осіння, та в ній я чую ноти весняні (В. Сосюра).

Десь на краю села дівчата співали веснянки, гомоніли й галасували діти (С. Васильченко).

Людина відчуває свою слабкість тоді, коли її покидають надії (Б. Харчук).

Хай лягають зморшки на обличчя, і все вище тисне кров моя, юності в Вітчизни я позичу і пісень позичу в солов’я (В. Сосюра).

Або гори Карпати сповиті в синяві мряки, або непроглядні густі праліси синіють здалека, немов зачарований, замкнений у собі, окремий світ (О. Кобилянська).

Ворожа авіація йшла на місто хвиля за хвилею, та особливо спрямовувався удар по головних об’єктах: Дніпрогес, вокзал, «Запоріжсталь» (Я. Баш).

Верба ще більше постаріла, зараз у її дуплі нуртує вода, а на вершечку веселкою грає сиворакша

В ті грізні й неповторні дні легенди були буденною дійсністю, і творились вони звичайними смертними юнаками й дівчатами, дітьми й дідами (Ю. Збанацький).

На тонкій шиї чорнів шнурок з дукачем, та червоніло дрібне добре намисто.

Я не можу збагнути що саме.               

 Бідні ми як коні на припоні (І. Франко).

Мене цікавить не як це сталося а які можливі наслідки цього факту.

Я не розумію що це.                           

Брат прийде та не знати коли.

Я аж почервоніла так засоромилася. (І. Нечуй-Левицький).

Старий присувається до вікна, зазира всередину й бачить у хаті за столом сидять гості…

Що за літо заробить Мотря те за зиму і проживуть (Панас Мирний).

Вона їм не дорога їм дорогі ґрунти та обори.

В хаті грека пахло часником та смаженими грецькими ковбасками густий пах ладану не міг подолати ті запахи.

Така його царська милість велів дати гетьману булаву в Переяславі.

Учися як слід то й добре буде. (З творів Ю. Мушкетика).

Він вважав себе багатим є молодість є сила є нестерпне бажання працювати (С. Скляренко).

Помажу мов медком солодше буде з’їсти (Л. Глібов).

І досі сниться під горою між вербами та над водою біленька хаточка стоїть (Т. Шевченко).

Вітер війнув листя з клена жовте, жовтаво-золоте полетіло (П. Тичина).

Народ хвилюється і це моя вина (О. Довженко).

Фіалки на столі прив’яли, а небо квітне у вікні (М. Рильський).

тире;    

кома;   

двокрапка;    

крапка з комою.

тире;   

кома;    

двокрапка;    

крапка з комою.

тире;   

кома;    

двокрапка;    

крапка з комою.

тире;   

кома;   

 двокрапка;   

крапка з комою.