Контрольна робота. Пунктуаційна норма

І срібні сурми журавлів сльота і ранки голубі все заплелося 

в тій дорозі . 

Усе тимчасове інструкції слова і гроші.

Усе береги зеленувата вода лози було залите гарячим сонцем.

І море і озеро і широкий степ усе було залите гарячим маревом.

Ярославе Петровичу, радий вас бачити!

Євгеніє Миколаївно, підготуйте доповідь!

 Оксано Василівно, радий вас бачити!

Валеріє Григоровичу, зачекайте, будь ласка!

Бережімо честь народу найкоштовнішу перлину

Там жайвір цей небесний верхолаз до сонця тягне співочу волосину

У Каневі стародавньому місті постійно стоїть козацький полк

 Прилетів до нас здалека чорногуз або лелека

Рівно й спокійно дише натомлена з праці земля 

На випускний вечір до закинутої в полтавські степи школи не приїздили ні Тичина ні Вишня

Долинка вишита сонцем пускає їм в очі веселі сліпучі зайчики

Буде бите царями сіянеє жито!

І раптом, налетів шквальний вітер, здійняв у повітря здорову хмару пилу

На сивій од роси траві по долу пасуться коні 

Жебонять голоси, як весною набрана з річки вода

Молодий парубок сидів на возі і навіть не поганяв волів 

Не по формі зустрічаєте старших лейтенанте! 

Україно моя мені в світі нічого не треба тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти 

Ти живий я вірю друже не підвладний смерті ти

Ой летіла зозуленька все вгору та вгору

Культ вогню як відомо дійшов до нас із язичницької доби

Досить у народу знищити пам’ятки культури і він уже в другому поколінні перестане існувати як самостійна нація

Вдома Семен довго розмірковував як краще побудувати свій виступ на зборах 

Неволя як той чад задурманила людям голови

Вершники здавалось зрослися з підібраними грудастими кіньми 

Повітря було наскрізь сухе не випадала навіть роса на світанку

Було очевидно що вчора про підготовку до нападу ніхто нічого не знав

Дахи в український селах були переважно солом’яні

Тоді бійці, товплячись біля вікон, з радістю впізнавали штурмовані свої верховини, голосно звертались до них, як до живих істот

Першим порухом Олени було бігти, попередити, захистити

Десь спереду гукнув паровоз і здригнулись вагони

В тихому осінньому погідді осокори стояли під сонцем, наче вилиті з прозоро-жовтуватої вощини

Коло хат у садках темніли купи вишень і стриміли здорові старі дикі груші

Життя торкає серця струни чулі і я на крилах пісні лину знов 

Багряний вечір догорів і попіл падає на місто переливається намисто понаддніпрянських ліхтарів

Сонце зійшло і враз над Києвом знялося ревище гудків

Погулявши коло бджіл і наївшись огіркових пуп’янків, натрапив я на моркву

А Орися росла собі, як та квітка на городі 

Минулеє вмерло, і вмерли гучні ті згадки про долю криваву (

Місяць схиляється на захід, золотіє, втрачає чітку металевість контурів 

«Ні, — сказав сам собі Василько — щуки я не піймаю, бо вона прудка».

«Життя мені всміхалося, — говорив Франко, — а діти були промінням».

«Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос.

Мама сказала: як же ж мені сумно, хочу побачити рідненьку сестру

До булави треба голови!, казали запорожці.

Літо в осені питає: де ти поділа журавлів.

Ой казали, говорили по всім селі люди — «Та вже з того козаченька нічого не буде!»

«Дозвольте і мені, панове, річ держать!» — тут обізвалася Лисиця.

крапка

кома

двокрапка

тире

«Поки людина жива, вона не повинна втрачати надії», – говорив давньоримський філософ Сенека.

«Життя має вартість лише тоді, – говорив батько частенько – коли людина може допомагати іншим».

«Розумні люди говорять, бо їм є що сказати, – стверджував мудрець і додавав: – Дурні ж просто хочуть сказати хоч щось».

Давньогрецький філософ Епікур казав: «Якщо до людини доля особливо прихильна, вона дає їй вірних друзів».

і ви помітно збільшите свій словниковий запас.

щоб отримати справжню насолоду від занурення у світ образів.

обираючи її з-поміж запропонованих для позакласного читання.

зокрема твори сучасної літератури

Коли згадую улюблені пісні, ноги самі пускаються в танок.

Щойно дівчина вийшла на сцену, її зустріли бурхливими оплесками.

Треба бути обережним, якщо не хочеш потрапити в халепу.

Сергій був дуже задоволений, що поборов своє хвилювання.

бо вже скучили за рідним містом.

якщо купимо квитки на потяг.

щоб краще дізнатися історію столиці.

незважаючи на люті морози.

вертається увага на багатство мови.

ви збагачуєте своє мовлення.

перед нами постає світ дитинства.

збагачується ваше мовлення.

Де знаходить природа такі розмаїті барви, що їх не відтворити точно жодною фарбою, жодним пензлем?

Дерева у цвіту такі казково білі й легкі вночі, зараз обважніли, посірішали й ніби танули, розтікалися сірим туманом по низині.

Багато струмків народжується тут, високо на горах, де росами опадають тумани, й де хмари часто сіють дощі.

Здоровенний дуб розлігся розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним.

Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина.

дарма що була середина жовтня.

а вечір видався дивовижно теплим.

лишивши на землі неприкриті плями.

Так що вийти на футбольне поле ми не змогли.

Тема матері завжди була є і вічно залишатиметься актуальною як у народних піснях так і в професійній творчості.

Доба Мазепи - це час економічного політичного і культурного відродження України після Руїни.

Жовто-блакитні барви символізують дві першооснови буття дух і матерія добро і зло вогонь і вода батько і мати.

Мова українська сповнена поетичної грації і тому досить важка для перекладу.

звертання

відокремлене означення, виражене дієприкметниковим зворотом

вставні слова

однорідні члени речення

Високі береги зеленувата вода лози все було залите гарячим сонцем.

Усе забудеться морози і люта завія.

Усе я пізнав там і втрати зловісні і радість і горе і спів солов’я .

Все тимчасове інструкції слова і гроші.

Усміхнувшись сонце вмить висушило росу

Ворог під Калинівкою тікав не оглядаючись

Красуючись біла хмаринка тріпоче вгорі

 Земля світаючи всміхалась.

Гай лежав розпластавшись.

І ми жартуючи погнали чужі ягнята до води.

 Мої думки печальні наче клоуни, що сміючись розмазують сльозу.

Сучасна техніка виконує багато дій замість людей.

Кожній людині властиво помилятися, але нікому крім дурнів не властиво бути впертим у помилці.

А я не знаю нічого ніжного окрім берези

За винятком баби Оришки малий Чіпка нікого не любив

Дерево обсаджене рік тому зацвіло.

Акації стояли в цвіту заквітчані безліччю китиць

На повитих мороком вулицях не припинявся рух

Налякані вовками олені кинулися навтьоки.

Ми маємо унікалну можливість відпочивати в горах.

Пік мороз у ту ніч довгу й сувору.

Як я бідна тут горюю, прийди й подивися.

Які страви освячені традицією мають бути на столі?

Хоч сумнів як ворон сильно карка.

Розглядаємо вашу відповідь як згоду.

Дощ ллє як з відра.

Сидів не більш як пів години.

Хвилювалося розбуджене весняним вітерцем жито.

Тепло дихала в лице пухка чорна рілля повна спокою й надії.

Осяяний вранішніми променями сонця ліс здавався казковим.

І дощами вмиті журавлі в блакиті відлітають у тривожний дальній шлях.

Маючи вроджений нахил до спостережень виростаючи серед природи він мав у тім велику втіху.

Ми ще довго розмовляли присівши серед міжрядь молодого саду

Почувши се звірі аж у долоні сплеснули.

Можна прочитати зміст статті й не перечитуючи її вдруге.

Он там, на горбочку, має бути весела батьківська хата.

Коли ви мені, старому батькові, не ймете віри, то я запишу на папері.

На краю села, замість похилої хати, стояв великий будинок.

Чумаки не любили заліза, бо воно, казали, притягує заліз

Вітер, повіявши, підняв куряву.

Покинувши вчора шкільну парту, радість переповнювала нас.

Вирвавшись з міста, козаки рушили у степ.

Усю зиму підіймалися води Дніпра, заливаючи плавні й озера

Дід прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись в холодок.

Виїхавши з лісу, сонце освітило нам увесь простір.

Кайдаш пішов на греблю, не знаючи чого.

Пряме дерево і вмирає стоячи.

кома 1 – при відокремленій обставині

кома 2 – між частинами складного речення, що поєднані сурядним зв’язком

кома 3 – при відокремленій обставині

кома 4 – при відокремленій обставині