Контрольна робота. Робота з літературним твором

Чому плакала пташка

Прочитай текст протягом 3 хвилин, порахуй слова і запиши кількість прочитаних слів.

Хлопчик і дівчинка збирали суниці. Між соснами пробивалось сонце, щебетали пташки, стукав дятел. Весело перестрибувала з гілки на гілку білочка. Що далі діти заходили в ліс, то більше знаходили суниць. Швидко їхні кошики наповнились. Раптом хлопчик помітив білочку і побіг за нею. Тільки розсунув малинник, як звідти випурхнула пташка. У гнізді лежало чотири сіреньких маленьких грудочки з великими очима.

— Пташенятка! — радісно вигукнула дівчинка за спиною у хлопчика.— Давай візьмемо їх додому і будемо доглядати.

Неподалік на гілку сіла сіра, з жовтою грудкою пташка. У дзьобі вона тримала черв’яка.

— Маленькі ще,— невпевнено відповів хлопчик.— Ледве вкриті пір’ям.

— Дай я їх погладжу.

Дівчинка простягнула руку. Чотири сіреньких грудочки заворушилися і, розкривши жовті дзьобики, запищали.

— Бідненькі! Голодні! Ми дамо їм булки і крупи... 

Пташка сіла ближче. Коли б вона вміла говорити, вона сказала б: «Діти, не чіпайте пташенят, моїх дітей. Вони ситі. Я сама турбуюся про них, годую м’якими смачними черв’яками. Хліб і крупи для них не годяться...».

— Бідненькі, мабуть, їм холодно вночі,— дівчинка взяла з гнізда одного з пташенят, поцілувала жовтий дзьобик, поклала в кошик.

— Я зігрію їх уночі своїми крилами! — зацвірінькала пташка.

Дівчинка взяла друге.

— Я покладу його в ліжечко ляльки, тепло вкрию.

— Ви нічого не знаєте! У кімнаті вони задихнуться.

— Ми їх погойдаємо,— раділи дівчинка і хлопчик.

— Хто їх може погойдати краще, ніж вітер? — заплакала пташка. Гніздо залишилося порожнім.

Перестали щебетати птахи, замовк дятел. Опустила пухнастий хвіст білочка — від горя мало не розірвалося її серце. «Які нерозумні діти,— на верхівці дерева похитав головою крук.— Пташенята і справді задихнуться!».

Пташка з жовтою грудкою довго стежила за хлопчиком і дівчинкою. Залітаючи наперед, сідала на стежку.

— Піні, пін-і-і,— гірко посвистувала вона, тріпочучи крильцями, ніби щось просила.

— Подивись на цю пташку. Всю дорогу вона супроводжує нас.

— Я давно її помітила,— відповіла дівчинка.— Що вона від нас хоче?

— Прислухайся! Як жалібно пищить! Може, плаче?

Дівчинка поклала в рот суницю, знизила плечима.

— Чого цій пташці плакати?

А як вам здається, діти?

                                                                          К. Марукаса  

Що діти збирали у лісі?

Що побачив хлопчик у малиннику?

Що дівчинка збиралася робити із пташенятами?

Що тримала у дзьобі пташка із жовтою грудкою?

Що дівчинка збиралася робити із пташенятами вдома?

За ким стежила пташка з жовтою грудкою?

Що робила пташка?

Чому плакала пташка?

За ким побіг хлопчик, коли наповнилися кошики?

Скільки пташенят лежало у гнізді?

«Які нерозумні діти,— на верхівці дерева похитав головою ....