Контрольна робота. Синтаксис і пунктуація.

...деякі з них виявилися несподіваними.

... нарешті окреслюється подальший план роботи.

... важливими є всі числові показники.

...консультуйтеся з науковим керівником.

Опанувати мову, зазнати втрат, повідомити клієнта.

Працювати по суботах, хворий на грип, говорити українською мовою.

Дякувати вам, сміятися з себе, властивий для ринкової економіки.

Згідно з наказом директора, доглядати хворого, характерний для цієї пори року.

Працювати за суг, піти по хліб, по замовленню слухачів.

Вікна школи горіли яскравими вогнями.

Світ вечірнього сонця заглянув у причілкове вікно.

І знов прийшла весна красна.

Зеленими листками шумлять старі ліси.

Горять на бульварі імені Тараса Шевченка біло- рожеві свічки каштанів.

Двері скрипнули в тиші сумовито й самітно.

Хтось із старших почав співати.

Голос певний, глухий у своїй байдужості.

На обличчі вродливім очі в задумі.

Срібний іній заполонив землю.

Чайка скиглить літаючи, мов за дітьми плаче.

У покосах та між покосами горіли зорі, як червоні суниці.

Дзвіночок все веселіше й веселіше заливається, співає, немов розгорається веселе полум'я.

Човен ішов рівно і м'яко, наче птах на безтрепетних крилах.

І, як ніхто, я добре знав, що книга ця прадавня.

Повисла веселка над лісом і річкою, вплелась у дерева барвистою стрічкою, а потім із неба зійшла поволі і квітами стала у лузі і в полі.

Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть.

Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там.

Одгоріли погасли останні вогні, облетіло жоржиною літо.

Погідне блакитне небо дихало на землю теплом.

Спиваю сік густий з терпких морозних грон.

Високо серед неба стояв ясний блискучий повний місяць.

Падав тихий лапатий сніг.

З кленового пагона зірвався широкий жовтий лист.

Хочеться побачити Азію, Індію, екзотичні країни.

На стіні, над ліжком, висів килимок, у центрі якого плавали лебеді.

На вулиці було чути крики дитячих голосів.

Шевченко писав вірші, поеми, повісті, прозу.

Цієї весни нарешті зацвіли вишня і груша, посаджені батьком три роки тому.

Хто ти, мрія чи сон?

Слово! Як воно потрібне дитині кожної хвилини.

Мріє, наче сніг здалека, ночі літньої блакить.

Чуття, і бажання, й надії! Живи і надійся на них!

Мріє, не зрадь!

Поки живий, я хочу справді жити, а боротьби життя мені не страх.

Коли в лісах іще ревли буй-тури, Даждьбогу сонце приміряли німб і люди чорноліської культури жили, співали, сіяли свій хліб.

Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрянець торкнувся вересневий, і пахне чебрецем, і листя де-не-де, кружляючи, лягає під дерева.

Коли осінь вмирає на сивому-сизому вітрі, ми старієм на рік, і немає на долю управи.

Якби жінок не стало на землі, сади зів'яли б, так і не розцвівши, і потонув би цілий світ в імлі, й поети не писали б гарних віршів.

Папери були скрізь і на столі і на полицях.

Падав сніг падав сніг для усіх усіх усіх і дорослих і малих і веселих і сумних.

У щастя людського два рівних є крила троянди й виноград красиве і корисне.

І хліб і першу радість і сльозу ми все по-братськи порівну ділили.

Всі зійшлися і хлопці й дівчата під крилом голубим тишини.

Коли не тямиш, то й не берися.

Бійся не чорта, а лихого чоловіка.

Ненагріте залізо не зігнеш.

В умілого і долото рибу ловить.

"П?" - а: - П"

"П, - а, - п".

"П", - а.

А: "П?"

Зумовлений дощами, прописні істини, густо намастити.

Призначений для учнів, зрозумілий для всіх, мій друг.

Підготовка до видання, пристрасна промова, струнка постать.

Публікація статті, близько до дійсності, спостерігати за польотами.

Так несподівано, бажання вчитися, дужчий за мене.

Роман усівся в садку під шовковицею.

Високо-високо залетіло вгору в дні свої останні бабине літо.

Вночі в лісі хлопцям стало страшно.

Падають зорі в долоні, і падає сон на траву.

Млостиво, гаряче-духмяно дихає тамариск.

На переправі коней не міняють.

Потемніло, завітрило, закрутила курява.

Світе калиновий, жити нам ще, жить.

Для добрих друзів відчиняю дім і маю серця щиру нагороду.

А надворі так місячно, ясно, хоч голки збирай.

У першій кімнаті на канапці розмовляло кілька чоловіків в кутку стукотіла машинка...

Легко зломити голову важко зломити сумнів.

Я знаю моя мати і завтра піде в монастир.

Бувають дивні на землі діла серед зими черешня розцвіла.

Одчиняйте двері наречена йде!

Тільки смутно, що не можеш ти життям своїм до себе дорівнятись.

Вірте кожному слову, що ви від мене почули!

Так тихо, спокійно в рідних берегах, що хочеться сісти на човен і поплисти.

Дивлюся на берізоньку в зажурі, що виросла тендітною на мурі.

Хто не обтяжувавсь нічим, суворі предки наші всипали добрих різок тим - березової каші!

Микола Васильович Гоголь вважав кобзарів охоронцями бойової слави України.

Зашелестіли крильми якісь нічні птахи.

Ще трималися по садках пізні сливи, пізніми яблуками було обкидане гілля, як раптом пішов сніг.

Садок був уже пожовклий, товстий шар зовсім жовтого листя лежав долі.

Треба враховувати особливості і специфіку газетного стилю.

Площа виноградниках - близько п'яти квадратних гектарів.

Ми подружилися сім'ями і час від часу обмінюємося візитами в гості один до одного.

Не виключено, що частина бібліотеки Ярослава Мудрого перебуває у Франції.

Українська література пройшла багатовіковий, тривалий шлях свого розвитку.

Багатому і діти чорт колише, а бідному і янгол не рідня.

Ще назва є, а річки вже немає.

Удень над селом сковзається клапоть перламутрових хмар, а вночі хмари зникають за проваллям...

Коник приспить нас, а півень розбудить.

Втрача в гаю верба густа листки зеленорунисті, а я гублю ясні літа своєї юності...

Будуть солодко віять минулим білі яблуні в нашім саду.

Людина стає людиною тільки серед людей.

Місто було повите спекою.

Я вірші став писать під вечір золотий.

Першим був простий чоловік.

І здається що на всьому світі тільки дві барви в зеленій земля в блакитній небо.

А хлібам колосистим здається немає кінця.

Парфенон здається природно і органічно вписаним у високій скелі Акрополя.

Усе навколо здається живим туман вода дерево...

Людина ніколи не буває такою нещасливою як їй здається або такою щасливою як їй хочеться.

Далеко на краю обрію, ледве виступаючи з вечірньої мли, маячіє місто з вежами.

Відійшла журавлина пора, відлетіли з озеречка останні качки.

Ліс випустив мене з своїх обіймів, степам віддавши лагідно.

Хай же буде звеличене життя, осяяне любов'ю до матері-природи.

О, як я ненавижу зліплені з глини холодні і мертві, байдужі серця!

Так бракує землі милосердя людей.

Вогненного нам треба слова!

Чи хоч пучечок той калини мені на груди покладуть?

Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і уста.

Директор наголосив на важливих моментах і узагальнив роботу конференції.

Зібравшись у вестибюлі, почалися стихійні збори.

У газеті надрукували інтерв'ю відомого артиста, що його взяли напередодні виступу.

Учні вони часто не вміють уважно прочитати завдання, розібратися в ньому.

Проаналізуйте зроблені висновки попередніми учнями.

Мовчить мій цілий світ загорнутий в легкі словесні целофани.

Переповнений любов'ю я відкрив кохання книгу.

Ліс закутаний у м'яку білу габу стоїть непорушно облитий місячним сяйвом.

Срібним маревом повиті біля сіл стоять тополі.

Теплом дихала настоянка на травах та квітах земля.

Якщо ти чимось не сподобався другові, якщо через тебе страждають батьки, якщо тобою невдоволені вчителі, ти теж повинен бути невдоволений собою.

Дмитрові Івановичу здалося, що він ішов сюди не випадково, що на нього це озерце чекало.

Це верба цвіте, нагадуючи, що весна вже не за горами, що невдовзі настане оновлююча пора повсюдного цвітіння.

У відкритому полі видно, як летять у вирій журавлі, як сумує на самотній деревині сіра ворона, загорнута в чорну хустину.

Просихали комиші і прибережні лози, і зелена діброва ген на тій горі, що бурим ведмедем лягла в ріку, бо втомилася.

Ну що ж, було, спливло й нема.

А я, дивак, іще липнем живу.

Веселеє колись село чомусь тепер мені, старому, здавалось темним і німим.

Раніше, бувало, друкувався навіть у столичних газетах і журналах, а тепер писав здебільшого для себе, для душі.

Там, замість житечка, в теплеє літечко терен зацвів.

Жінка йде поволі і трохи зігнувшись.

Можна переказати зміст статті і не перечитуючи її вдруге.

Козаки сидять згорнувши руки.

Вона говорила запинаючись і від зусиль морщила чоло.

Учися чистоти і простоти і стоптуючи килим золотий забудь про вежі темної гордині.