Контрольна робота у формі НМТ. «Поглиблення і систематизація найважливіших відомостей із синтаксису складного речення, способів передачі чужого мовлення,стилістики і лінгвістики тексту »

коли ми поверталися з походу.

і підняв густу куряву.

усі подивилися на похмуре небо.

але все одно було душно.

ми продовжували йти далі.

крапка з комою 1, 8 – між частинами складного речення, що поєднані безсполучниковим зв’язком

тире 2, 5 – при відокремлених означеннях

коми 3, 4 – між однорідними членами речення

кома 6 – перед підрядною частиною складного речення

кома 7 – між частинами складного речення, що поєднані сурядним зв’язком 

⊟ Δ ⋈ ∐ Ο

⊟ Δ Ο ⋈ ∐

⊟ ⋈ ∐ Ο Δ

⊟ Ο ∐ Δ ⋈

⊟ ∐ Δ ⋈ Ο

∐

⊟

⋈

Ο

Δ

⋈

∐

Δ

Ο

⊟

 1Д, 2А, 3Б, 4Г

 1А, 2Д, 3Б, 4Г

 1Г, 2Б, 3А, 4Д

 1А, 2Д, 3Б, 4В

 1В, 2Б, 3Д, 4Г

Олена Іванівна повідомила, що, як і будь-якій людині, мені важливо знати, що про мене думають інші люди, як вони сприймають мої думки.

Олена Іванівна повідомила, що, як і будь-якій людині, їй важливо знати, що про мене думають інші люди, як вони сприймають мої думки.

Олена Іванівна повідомила, що, як і будь-якій людині, їй важливо знати, що про неї думають інші люди, як вони сприймають мої думки.

Олена Іванівна повідомила, що, як і будь-якій людині, їй важливо знати, що про неї думають інші люди, як вони сприймають її думки.

глядачі спізнилися на фільм на 1 годину та 20 хвилин

фільм розпочнеться через 1 годину та 20 хвилин

до початку фільму залишилося 40 хвилин

глядачі спізнилися на фільм на 20 хвилин

Я знаю, що потрібно добре й наполегливо вчитися.

Дівчина, хай і була гострою на слово, змовчала.

Ранок, коли ми прокинулися, видався ясним і сонячним.

Ми підійшли до лісу, що виднівся вдалині.

коми 1, 2 – при відокремленому означенні

кома 3 – перед підрядною частиною складного речення

двокрапка 4 – між частинами складного речення, що поєднані безсполучниковим зв’язком

кома 5 – між однорідними членами речення

тире 6 – при відокремленій прикладці

просте ускладнене

складносурядне

складнопідрядне

складне безсполучникове

складне з різними видами зв’язку

просте ускладнене

складносурядне

складнопідрядне

складне безсполучникове

складне з різними видами зв’язку

просте ускладнене

складносурядне

складнопідрядне

складне безсполучникове

складне з різними видами зв’язку

просте ускладнене

складносурядне

складнопідрядне

складне безсполучникове

складне з різними видами зв’язку

просте ускладнене

складносурядне

складнопідрядне

складне безсполучникове

складне з різними видами зв’язку

Прокидалась край неба ранкова зірниця, мов над озером тихим, глибоким лебідь сплескував білим крилом.

Як сяду біля тебе в час вечірній, багато спогадів тоді встає.

Нехай на мене, чарівнице мила,  твій промінь впаде, бо знов перемогла мене ворожа сила.

Хоч ще зима жбурляє сніг у квітні, весни вже всі ознаки нам помітні.

Проводжали їх так, як ото зовсім недавно проводжали на бій новобранців.

Андрій відмовився йти на прем’єру, бо йому не подобається зміст фільму.

Андрій відмовився йти до кінотеатру, бо віддає перевагу перегляду фільмів у домашніх умовах.

Андрій відмовився йти до кінотеатру через ціну на квитки.

Андрій запросив Сергія до кінотеатру на прем’єру фільму.

Волонтер благодійного фонду під час інтерв’ю зазначив, що, як і будь-якій людині, для нього важливо знати, що справа, якою я займаюся, потрібна іншим і приносить користь.

Волонтер благодійного фонду під час інтерв’ю зазначив, що для них важливо, як і будь-якій людині, знати, що справа, якою він займається, потрібна іншим і приносить користь.

Волонтер благодійного фонду під час інтерв’ю зазначив, що, як і будь-якій людині, йому важливо знати, що справа, якою він займається, потрібна іншим і приносить користь.

Волонтер благодійного фонду під час інтерв’ю зазначив, що мені, як і будь-якій людині, важливо знати, що справа, якою я займаюся, потрібна іншим і приносить користь.

і випромінюють веселковий розмай.

милуючи око веселим сяйвом.

але сонце вже осяяло виднокрай.

бо тільки займається на день.

ранок холодить оксамитові трави.

«За що ж, хто-небудь попитає, Зозуля Півня вихваляє?».

«Та чим же я вам досадив?» ягнятко, плачучи, питає

Яка ти розкішна, земле, — думала Маланка.

Мати через пліт запитала сина, куди він зібрався.

Жалібно жовте листя березини, здається, шепче, «Літо, де ти, літо?».

БГВД

ДАБВ

ГБДА

БГАД

АВДГ

У городі, де грають струни п’яні, де вічний шум, де вічна суєта, я згадую слова твої неждані.

Минула тривожна беззоряна ніч, і там, де попелясті сніги єдналися з небом почав відділятися світанок.

Я кажу: не було б Дон Кіхотів - вже давно б посивіла земля.

Сон літньої ночі колись мені снився, коротка та літняя нічка була, і сон був короткий, він хутко змінився і зник, як на сході зоря розцвіла.

Легко й радісно зітхнув густий хуторський парк із столітніми дубами, тихо забриніли маленькі шибки в низенькій хаті-землянці, що притулилась самотня до панського парку.

Ранішній солодкий сон; страшенно хочеться спати, і сниться: біліє полями туман, а росою – молоко, холодне і смачне-смачне, перекликаються півні.

Паляник порався в дворі коло воза; його жінка, Одарка, вийшла з хати і простягла руку до старого кострубатого стовбура сухої груші.

Не поет, у кого думки не літають вільно в світі, а заплутались навіки в золотії тонкі сіті.

Осінні дрібні дощі падали на сумовито принишклу землю, і зелено потемніли води в озерах, коли Михайло і Соломія попрощалися з лісником, і лісничихою.

Коли почалася гроза, гра пирипинилась і діти кинулись бігти додому.

Клекіт млина термосить пітьму, а вона чіпляє тендітні зірки, що зриваються і стрімко линуть десь на заставську соснину.

Зліва співали струмки, що збігали з гір, і кожен з них мав свй голос.

1 - Б, 2 - В, 3 - А, 4 - Г

1 - Г, 2 - А, 3 - Б, 4 - В

1 - А, 2 - В, 3 - Д, 4 - Г

1 - Д, 2- Г, 3 - В, 4 - А

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Угорі почало виднішати місяць зійшов.

Як зараз бачу ген горить мій степ.

 Торгуй правдою більше бариша буде.

Хочеш їсти калачі не сиди на печі.

тире

двокрапку

крапку з комою

кому

Наука вчить багато а життя ще більше.

Найшла коса на камінь бо коса не втне а камінь не подасться!

Лаврін не поганяв волів він забув і про воли і про мішки й тільки дивився на Мелашку.

 Якщо раніше встанеш то більше зробиш.

двокрапку

тире

 крапку з комою

 кому

 тире

 кому

двокрапку

крапку з комою

Іде весна іде красна земля оживає.

Сойка підступна птиця вона мастак нищити дрібне птаство і їхнім же голосом веселити себе

Сашко не повірив своїм очам на стежці перед ним стояв Сіроманець!

Та радість була недовгою татарам вдалося здертися на вал і зв’язати рукопашний бій.

А Контури образу були тільки злегка намічені білою крейдою, а Семаковський так легко і скоро перебігав по них пензлями і такими, буцім повітряними, красками закладав їх, що здавалося, ніби він не малює, а вичаровує з дошки образ.

Б Баритон і другі тенори смикали мене за пояс і плечі, регент махав на мене й одчайдушно моргав очима й бровами першому тенорові; навіть статечний, поважний директор бентежно ступив крок уперед, щоб глянути, який це пустун наважився так зухвало зіпсувати урочисту частину обідні. 

В Справді, під темним небом затривожився ліс, закипіло листя на ньому, деревам захотілося бігти, але вони не знали, куди податися, й, стогнучи, металися на всі боки. 

Г Кожна ягідка горіла твердим кораловим світлом, воно було рівне й туге, і тільки хіба що язички-зайчики віддзеркалювались від блискучої шкірки.

А А надвечір між тополями, де затінок тримається цілий день і степова трава хвилястими рунами лежить по землі, стоять столи на честь льотчика, а за столами сидять чабани. 

Б Тут росли колючі кущі терну, шипшини та глоду, красувалися й дозрівали на вітах ламкої крушини темно-червоні ягоди, що їх у народі звуть вовчими. 

В У просторій хаті, куди зайшли всі, було тепло: від обкладеної кахлями груби пашіло прниємним духом. 

Г На струмені гусакові відлягло від серця, і він вів гніздо, не підштовхуючи його лапами: гніздо несло перед очима в бистру темінь, і гусенятко не могло надивитися на свого зграбного тата. 

А Ще якийсь десяток днів — і скоро лютому кінець, але чомусь не хочеться думати про те, що ці безмежні сонячні усмішки зникнуть разом із снігом і зимою. 

Б Нині кожен має бути людиною в людстві, щоб кожним нервом відчувати його болі і тривоги, нині кожен мусить почувати себе органічною часткою великого собору людської цивілізації, щоб самовіддано тримати на собі його споруду. 

В Сніги зацвіли так, як іще не цвіли досі, і сяйво розквітлих снігів наче аж гримить нестримною радістю, і все довкола перейнялось її настроєм — дерево і пташка, протоптана до колодязя стежка й людина, що йде з відрами по воду. 

Г Гірко було те, що я тепер не міг уже співати ні в якому хорі, бо на все життя втратив власний голос, так і не дізнавшись, що вийшло б із мене — тенор чи баритон, чи ні те ні се. 

Лунає він над рідним краєм, твій сміх добра і чистоти, розважний сміх твій помагає по світлому шляху іти.

Узяв той хлопець з собою кошлату, як у печенігів, шапку і вуздечку, а точніше, обротьку, що не дзеленчить вудилами.

Щоб ви знали, ні на яку іншу птицю крім качок у Тихона не піднімалася рука.

кома 1 виділяє відокремлену обставину

кома 2 розділяє частини безсполучникового речення

кома 3 розділяє однорідні члени речення

кома 4 розділяє частини складносурядного речення

3

4

5

6

Багато струмків народжується тут, високо на горах, де росами опадають тумани, й де хмари часто сіють дощі.

Де знаходить природа такі розмаїті барви, що їх не відтворити точно жодною фарбою, жодним пензлем?

Дерева , казково білі й легкі вночі, зараз обважніли, посірішали й ніби танули розтікалися сірим туманом по низині.

Здоровенний дуб розлігся , розширився своїм кострубатим гіллям так що аж темно під ним.

Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи, холодком зелену землю

Отут серед цвіту, здається: що якби людина навчилася мудрості в дерев, то не була б ворогом самій собі й природі.

Сонце вже котилося на захід, над полями здіймалася легка пара, у небі, як листя осики, тріпотіли крильцями жайворонки, зеленим соком пашіли трави, — у які причепурилися горбки.

Уявімо що світ, який нас оточує — це поле, а слова, які називають предмети навколишнього світу — рослини на цьому полі.

Проміння ламалося в хвилі, блищало, миготіло, рябіло, наче хто сипонув на воду блискучими іскрами.

другому

третьому

четвертому

п'ятому

Я в пісні молодість знайду і довго-довго буду з нею.

Вдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій.

Дітям здавалося що вже вечір і що вже невдовзі прийде мама.

Шумів весняний дощ і в унісон із ним шуміли сосни.

Коли він торкався смичком до струн скрипки все на світі зникало і залишалася тільки музика.

Дмухнув вітер понад ставом (?) сліду не стало.

Злітає листя з осокора (?) летять листки з календаря.

Журиться жайворон (?) літня пора промина.

Садок вишневий коло хати (?) хрущі над вишнями гудуть.

Поети йдуть за горизонт (?) поезія зостається віч-на-віч з вічністю.

Рая у свою чергу спитала про щастя.

Рая у свою чергу спитала, як ти розумієш щастя.

Рая у свою чергу спитала, як він розуміє щастя.

Рая у свою чергу спитала, що як він розуміє щастя.

 «Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос.

 «Коли я сита, то така я добра», ковтнувши жертву, просичала Кобра.

 «Ні, — сказав сам собі Василько, — щуки я не піймаю, бо вона прудка».

 Мама сказала: як же ж мені сумно, хочу побачити рідненьку сестру.

 Я цієї пісні раніше не чув, – сказав студентові Василь: – Ви її всю знаєте?

 «Щось воно недобре»: подумав Андрій, удивляючись у пітьму.

 «Може, я міг би вам допомогти?» – довірливо запитав незнайомець.

«М’ята», – прошепотіла Настя. – «Зійшла холодна м’ята».

 Я вирішила зупинитись і запитати, чого йому треба.

Леся Українка писала, що, доле, ти міцніша і я корюся.

 Карпо спитав Мотрю, хто їй купив намисто.

 Гетьман підтвердив, що не хоче війни.

Вишнево-яблуневі садки, ще сьогодні зранку такі змерзлі, подобрішали, потеплішали, й село звеселіло, людські обличчя погіднішими стали.

Я слухав рідну пісню, рідну мову, й вона лилась струмком, у якому переплелися запахи калини, чебрецю, лепехи.

Зелене безгоміння в полі, на обрії завмерла не хмара, а кінь із вершником, що тримає перед собою голубого списа.

В темряві подеколи траплялись ягоди, вони проходили мимо дивною сповільненою ходою, і їм здавалося, що вони ступали по дні великої прозорої річки.

 хоча надворі вже була рання весна.

ніби лежала товста пухова перина.

тому що не була розчищена від заметів.

так що не можна було доїхати до міста.

 (   ), [   ]. 

[   ], [   ]. 

 [   , (   ),   ]. 

[   ], (   ).

Я знову згадав ті хвилини, що душу п'янили мою.. (В. Сосюра)

Коли мене на фронт ти проводжала, пучок конвалій ти мені дала... (В. Сосюра)

Ця подорож неждана, як грім на сніжній рівнині. (Д. Павличко)

Я люблю їздити на поле тоді, як ниви зеленіють та хвилюються зеленими хвилями. (І. Нечуй - Левицький)

Де молодий вогонь, що серце пік? (Д. Павличко)

В карих очах було стільки щастя, що Оксані за цілий вік не вичерпати його. (Я.Качура)

Забрав нас труд, що творить чудеса. (М. Рильський)

Історія, що сколихнула мені душу, здається мені дуже значущою (Ч. Айтматов)

Знайомство з Василем Рагузовим, може, й тому не запам'яталося в усіх деталях, що відбулося воно в дуже прозаїчній обстановці. (П. Інгульський)

Мабуть, ще ніколи до цієї хвилини Демид, що сидів попереду поруч з Павлом, не міг оцінити справжньої краси сучасних київських околиць. (В. Собко)

Якось само по собі вийшло так, що Гонтар став головною фігурою на дільниці. (Яків Баш)

Лейтенант оголосив, що нам надається три дні відпочинку. (І. Багмут)

Життя зриває дні мої, неначе вітер зриває листя. (В. Сосюра)

Сонце пекло так, що й уночі степ пашів. (Ю. Яновський)

Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися в небі. (В. Кучер)

От і прощай літо, бо зима одразу впала на голову. (М. Стельмах)

Якби мені, мамо, намисто, то пішла б я завтра на місто. (Т. Шевченко)

Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих. (І. Котляревський)

Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх батьків. (М. Сингаївський)

Дерево благають, щоб парості розпустило в їхнім біднім краю. (Т. Шевченко)

Поезіям В.Колодія властиве лірико-філософське заглиблення у злободенні проблеми нашого життя (М.Богайчук).

Науковці, побалакавши про фонетичні особливості староукраїнської мови, зупинилися на багатьох спільностях з іншими мовами (З розмови).

Політика експансіїї – це заходи держави, спрямовані на розширення сукупного попиту, які використовуються тоді, коли економіка перебуває у фазі спаду (В.Базилевич).

До суфіксів книжного забарвлення належать ті, які утворюють загальні й абстрактні назви, назви опредмеченої дії (О.Пономарів).

Життя – не «практика без теорії», і тому воно таке яскраве і непередбачуване.

Дуже прикро, що нерідко людей оцінюють «по одежі», не враховуючи їхній внутрішній світ.

Самопізнання повинно тривати упродовж усього життя…

Сумлінність у всьому завжди дає хороший результат.

зазначений в оголошенні, досягли успіхів рідного слова;

спланувати відпустку, підсумувати вивчене, мого зошита;

любий із присутніх, свою автобіографію, приймати участь;

страшні слова, широта кругозору, посієш вчасно.

електродоїння, прогресивка, спонсор, надія, жага;

добривечір, артіль, атрамент, любий, марево;

реготати, лупцювати, репетувати, злиняти;

фіранка, мастак, гультяй, танцювати, плентатися.

 Озвався постріл над рікою і до коня схиливсь козак.

Ще довго він мовчав і ми всі сиділи немов заціплені.

Небо раптом укрилося хмарами і вітер почав дужчати.

Яблука падають і вже червоний килим під яблунею.

Сьогодні я такий веселий, що молодіти хочу знов.

Стара верба від старості зомліла, забула, що сказав їй водяник.

Є такі гірські вершини, що сягають аж до гір.

Засипав сніг стежку, що миша протоптала.

Ми розвіяли хмари похмурі, щоб над нами сіяла блакить.

Город до того переповнявсь рослинами, що десь серед літа вони вже не вміщалися в ньому.

Щасливий майстер, що з тяжкої брили прекрасну постать висікав на радість людям.

Бо коли над сонцем заплететься хмарка, а у серце стукне копитом зима – не нарвеш ти квітів у пожовклім парку, не нарвеш ти квітів, коли їх нема.

Я знову згадав ті хвилини, що душу п’янили мою.

Хай сторінки мої нерівні й незграбно зверстані рядки, бо в книгу дні мої мандрівні життя вписано од руки.

Пахне, кажуть, ромен гіркотою, наче пізня дівоча любов.

Те, що було, минулося і знову не буде.

Якщо взявся іти, кінця ти доходжай.

Дарма що стояло тихе сонячне безвіття, листя тріпотіло на деревах вздовж шляху.

То не любов, яка не вміє бажати іншому добра.

Всі слова на світі замалі, щоб, як хліб, дзвеніти з краю в край.

У Січі був такий звичай, що кожен мусив коритися волі старшого, жити у братерстві один з одним і поводитися доброчесно.

Нема гірше, як в неволі про волю згадувать.

В небі ластівка мріє далека, що на крилах весну принесла.

Чим чорніший пар, тим біліша паляниця.

 Ви знаєте, як пахне хліб диханням сіяча, вогнем безсонних діб?

Щоб вволю всього мати, треба чесно працювати.

Наближалась весна, так що вже не тільки вдень, а й вночі капало зі стріх.

Ніщо мені так не пахне, як наш степ.

А Легко дихали лугові трави, які щедро обмили теплі літні дощі.

Б Удень, коли світило сонце, лід вигравав у його промінні міріадами іскор.

В Готуються осінні далі зустріти ночі темноту там, де зоря в такій печалі згубила хустку золоту.

Г Бог дав мені співучий голос, щоб менше сліз душа лила.

Д Над минулим не плакав, бо маю неско́рену вдачу

А Легко дихали лугові трави, які щедро обмили теплі літні дощі.

Б Удень, коли світило сонце, лід вигравав у його промінні міріадами іскор.

В Готуються осінні далі зустріти ночі темноту там, де зоря в такій печалі згубила хустку золоту.

Г Бог дав мені співучий голос, щоб менше сліз душа лила.

 і випромінюють веселковий розмай.

милуючи око веселим сяйвом.

 але сонце вже осяяло виднокрай.

 бо тільки займається на день.

 ранок холодить оксамитові трави.

5, 3, 2, 1, 4.

5, 4, 3, 1, 2.

5, 1, 4, 3, 2.

5, 4, 1, 3, 2.

5, 2, 3, 4, 1.

... кидаю всі невідкладні справи та йду в поля далекі.

... у цей час народжуються нові потаємні мрії та сподівання.

... час пробудження природи від тривалого зимового сну.

… ласкаву, сонячну, повну радісних пташиних переливів.

… коли з-під снігу виглядають перші блакитні проліски.

Ви не зможете знайти сонце, якщо виберете плазування в тіні.

Ви не зможете знайти сонце, бо вибрали плазування в тіні.

Ви не зможете знайти сонце, тому що вибираєте плазування в тіні

Ви не зможете знайти сонце, оскільки вибираєте плазування в тіні.

Ви не зможете знайти сонце, адже вибрали плазування в тіні.

Усіх, хто живе в Україні, має об’єднувати в суспільство українська мова, котру треба знати (Б. Олійник).

Скажи мені, всесильна мово, з якого джерела буття тече струмок, що зветься Слово, в ріку несмертного життя? (С. Марченко).

Повінь добрих почуттів затоплює вчителя, коли він чує, як довірливо тулиться до нього дитина (М. Стельмах).

Велике діло, коли людина має чисте сумління, коли ніякі тіні не каламутять, не забруднюють душу (М. Стельмах).

Хоч проживи сто і двісті років, Київ пізнати повністю неможливо, бо в кожного він свій, особливий, самобутній, неповторний (П. Загребельний).