Контрольна робота. Ускладнене речення. 11 клас

обставиною

додатком

означенням

присудком

а потім небеса потемнішали

вітер повільно стишувався

якого так довго чекали діти

і запрошував на гірку дітвору

одягаючи дерева в пишні шати

 Вітром здуло хустинку з голови Орисі.

 Ніс яскраві квіти і мріяв про зустріч.

  Олесь відчував нестерпний біль.

  Бузок вже розпустився.

Ліс шумів листям.

  Весняний ліс.

За яром одразу ліс.

  Мені хотілося в ліс.

 За вікном лютувала завія.

 За вікном чорний ліс.

 За вікном розпогодилося.

За вікном гомоніли про майбутній врожай хліба.

Другий день дощ

Зранку дощить

Люблю дощові дні

Теплий літній дощ

означено-особове

неозначено-особове

узагальнено-особове

безособове

Небо погідне блакитне дихало над землею теплом.

Низький дерев’яний будинок стояв на околиці села.

Скроплений росою холодний ранок вабив мене в далечінь.

  3 кленового пагона зірвався широкий жовтий лист.

Чорніє поле і гай, і гори.

 Ніч була хоч і зоряна, але темна.

  О слово рідне, орле скутий!

  Він мені, може, друг, а може, і ні.

Ми поверталися додому, накупавшись вволю й набігавшись донесхочу.

  Почервонів як рак.

Його викликали до суду як свідка.

Довженко як режисер відомий у всьому світі.

  Вона була бліда і перелякана як полотно

Люди як люди.

 Поля ліси голубе небо все викликає в мене радість.

Усе цікавить дитину будинки і машини пташки і комашки.

 Все повторялось і краса й потворність.

Усе його цікавило а саме дорога ліс окопи під лісом.

Усі дерева дуби клени сосни є предметом зацікавлення ботаніка.

 І залита жарким рум’янцем перемайнула до іншого куща.

  Гола земля бита крилами вітру безнадійно сіріла під олив’яним небом.

 Біліють смолоскипи грайливо пофарбованих ялин.

  Не лякані ніким у цій напівдикій лісовій річечці в'юни допливали мало не до ніг Марка.

 Ген килим витканий із птиць летить над полем.

 Ні, не вагання рівновага стала долею митця. 

  Усе розмови, погляди, пісні закарбувалося в пам’яті. 

  Розмови, погляди, пісні усе закарбувалося в пам’яті. 

  Усе закарбувалося в пам’яті розмови, погляди, пісні. 

 Розмови, погляди, пісні це наймиліші спогади.

Найвищі Карпатські гори на Івано-Франківщині.

  З кленового пагона зірвався широкий жовтий лист.

  У хаті стояв густий передсвітанковий морок.

 Випускники зібралися теплого з лагідними вечорами серпня.

 Величезна скляна будівля виросла перед нашими очима.

 1 а, 2 б, 3 в, 4 г

  1 б, 2 а, 3 г, 4 в

 1 в, 2 г, 3 а, 4 б

1 в, 2 г, 3 б, 4 а

 Лози, кручі, ліс - усе блищить і сяє на вранішньому сонці.

  І барвінком, і рутою, і рястом - квітчає весна землю, мов дівчину в зеленім гаї.

Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні й тополі.

  Усе: і дорога, і гори, і стежка, і круча над Россю - поменшало і звузилося.

 Жити — означає любити.

  Мати — це вічне одкровення, вічна радість природи, сталь і ніжність поезії життя.

 Очі їхні — любов та благання, синій смуток ячить з-під повік.

  Дівчина була — як у гарячці.

  Поезія — це діло совісне, не грайся нею безпричинно.

Доволі, мовляв, тримати слово на приколі у затиску броньованих ряд­ків.

  А може, я вигадую усе — і то лише дуби побронзовілі.

 Досі дні стояли теплі, сонячні, а сьогодні, мов на гріх задощило.

  А єдиних слів, на жаль, було не сказано.

 Зрештою, щастя — це найвищий тонус душі.

 Ця своєрідна гавань, на відміну від основного русла Дніпра, мілкіша. 

 Дніпро — найбільша річка України. 

 Шумить і гомонить ріка, обганяючи себе саму. 

Дніпро, цей могутній богатир, тяжко зітхає. 

 Відтискуваний козаками все далі від промовця Степан мимоволі відступав з кола.

  Викупаний сонцем колос вклоняється землі.

  Ганна підхопила малу Галю, захриплу від плачу.

  Вмитий росами зелений світ лящав, висвистував, видзвонював лунко на всі лади.

їхній друг та помічник

осліплений яскравим сонцем

чекаючи вчителя

 і очікує на учителя

 Усі знали Оришку як відьму.

  Перстень цей дарується як милість превелика.

 Борис Савович як недавній моряк цілком серйозно підтримав Марисю.

  Сприймаю день народження як докір.

 У долоні у Марії місяць - золотий горіх.

 У любові є багато різних слів, укладених поетами у рими.

 І сміюсь, і плачу, і радію, і молюся тихо, щоб ніхто не бачив.

  На порозі веселий блакитний дощ - жаданий гість.

Ми побачили Марію, яка читала книжку.

 На столі стоять квіти, які мені подарували друзі.

  Вражають білки, які легко перелітають з гілки на гілку.

Я запам'ятав дівчину, яка грала на арфі.