Контрольна робота з теми "Синтаксична норма"

Паслась коза з козлятком біля хати.

А сьогодні сравжню гонитву явили пред моїм зором дві білки.

А в Києві обмаль зброї.

Кожний із щедрувальників носив із собою оберемок ліщини.

Дорога до лісу низова, де-не-де перелита повінню.

Так ті нестатки в'їлися в печінку.

Чимало, мабуть, довелося долати йому всіляких перешкод.

Вона була якась ніби віддалена, очужіла, незнайома.

А хто ж її головоньку буде доглядати?

Доки буде ворог лютий на мене дивитись?

Не встиг Іван ще й повід передати.

Не буде, мамо, доля нам сприять.

Серце мліло, не хотіло співать на чужині.

Елька дала волю сльозам.

Осталися сиротами старий батько й мати.

Він п'ятами від неї накивав.

Частина делегатів налаштована критично щодо законопрєкту.

Кожен із присутніх висловили свою думку щодо зазначеної проблеми.

Дехто з працівників звернулися до дирекції зі скаргами.

Усі, хто пребували на диспансерному обліку, одержали путівки до профілакторію.

Ішов кобзар до Києва та сів спочивати.

Піде на шлях подивитись, поплакати в лози.

Дівчата вийдуть воду брать.

Піду шукати миленького, втоплю своє горе.

Вміла мати брови дати, карі оченята.

Але тканини власного виробу з льону, коноплі та вовни були досить високої якості.

Цього разу він був одягнений аж надто пишно.

Біля мосту й справді було стовпотворіння.

Толя був син хазяїна того будинку, де вони жили.

Вечір був м'який, теплий, густо настояний на степових пахощах.

Мати сама дітей на ноги поставила. - складений дієслівний

Учні почали майструвати шпаківні.- простий дієслівний

Будемо вітати вчителів зі святом! - простий дієслівний

Хлопець не став виправдовуватися. - простий дієслівний

Травневі ночі в пору цвітіння садів - завше холодні.

Надзвичайна мова наша є таємницею.

У величезному мовному запасі вибрати потрібне слово - то велике вміння.

Правильне використання слів - запорука порозуміння між людьми.

Ніхто з двадцяти потерпілих не (звернувся, звернулися) за медичною допомогою.

Двадцять учнів (малювало, малювали) плакати.

Дехто з працівників (залишився, залишилися) на робочому місці.

Решта робітників (одержала, одержали) премії.

Благослови, отамане, байдаки спускати.

Не страшні для мене вітри.

Понад хвилі, понад море понесу з собою горе.

Кору і бруньки лікарських рослин заготовляли напровесні, у період активного руху соків у деревах.

В зів'ялих листочках хто може вгадати красу всю зеленого гаю?

Плоди й насіння лікарських рослин збирають після повного їх достигання.

У цей час у коренях рослин нагромаджується найбільший запас потрібних для лікування речовин.

Ще з юних літ мені відкрилась правда.

Навзаході недобре спати хворим. - безособове

Лишайтесь, матусю, лишайтесь навіки, не йдіть. - означено-особове

Задзвонили в усі дзвони по всій Україні. - означено-особове

Малих боло нагодовано обідом разом із князем. - безособове

Означено-особовим

Неозначено- особовим

Безособовим

Називним

Односкладним, означено-особовим

Односкладним, неозначено-особовим

Односкладним, безособовим

Двоскладним

Старезні липи. Тут їх цілі пущі.

І встав Пушкар. Обвів людей очима. Хустки. Очіпки. Свитки. Жупани.

Осінь така мила. Осінь славна.

Ось хата дядька Себастіяна. На ній темніє велике гніздо.

Обставина місця, обставина мети, означення

Означення, обставина мети, додаток, обставина причини

Обставина місця, додаток, означення, додаток

Обставина місця, обставина мети, додаток, означення

Там родилась, гарцювала козацькая воля.

Ворота з хворосту були відчинені навстіж.

Хлопці зварили до вечері картоплі в кожушках.

Гойда вітрець журби стеблину.

Нечуйвітер мав давню звичку до схід сонця вставати.

Буйна незнайома рослинність оточувала нас і наше багаття.

Шукав долі в чужім полі та там і загинув.

Соловейко в темнім гаї сонце зустрічає.

часу

способу дії

мети

причини

Підметами

Присудками

Додатками

Обставинами

Там найдете щире серце і слово ласкаве.

А тим часом твої сестри-зорі безвічнії попід небом попливуть засяють.

Боярине прошу зажити з нами хліба-солі.

Ідіть же ви та молітесь а я доспіваю.

Чи, може, це ввижається мені той несказанний камертон природи?

Може ж, трапитися так, що Батий зламає собі карк?

Чи скорий хід спирав нам дух у грудях, чи може, вітер розносив по полю від уст відірвані, украдені слова?

Дядько не казали, а, може, ще не напитали дівки.

Дзвінкий гук ударився об близьку гору, вкриту лісом і залунав коло дальшого шпиля.

Навіть у будень носила шовкові хустки, дорогі й писані мудро блискучі дротяні запаски.

Потім Василько ніс вудки до хліва, гарненько складав їх на кілочки, вбиті під стріхою, і йшов у хату.

Ось видніє стіжок сіна, залишений лісником для диких тварин.