Контрольна робота за темою «Практична риторика»

А ясність, точність, логічна переконливість публічного виступу;

Б уміння говорити ясно, без ускладнень, надуманих образів і туманних зворотів;

В наявність у виступі живих картин, які дають змогу не лише осмислювати почуте, а ніби сприймати його всіма почуттями – бачити, чути тощо;

Г якість виступу, що відбиває здатність оратора розглядати конкретні факти і явища, давати їм чіткі наукові та політичні оцінки.

А словниковий запас оратора;

Б нормативність, літературність мовлення оратора;

В здатність оратора говорити стисло, залишаючись максимально зрозумілим;

Г емоційність, натхненність і піднесеність мовлення.

а) частина виступу, спеціально відпрацьована оратором лексично,

стилістично тощо;

б) спосіб закінчення виступу, коли кожна наступна фраза емоційно

підсилює попередню;

в) частина виступу, яка полягає у роз’ясненні, витлумаченні подій

та фактів;

г) розвивання, металізування, поглиблення раніше висловлених

оратором думок.

а) до ораторського підстилю публіцистичного стилю;

б) до науково-навчального підстилю наукового стилю;

в) до белетристичного підстилю художнього стилю;

г) до розмовно-побутового стилю.

а) насиченість виступу новими фактами, актуальними проблемами;

б) смислова прозорість виступу, що забезпечує його зрозумілість,

доступність у засвоєнні слухачами;

в) якість мовлення, що відбиває здатність оратора спонукати

слухачів до творчої діяльності;

г) якість мовлення, яка полягає в його мелодійності, плавності,

інтонаційній виразності.

а) повний письмовий виклад змісту виступу;

б) слова та звороти, які означають поняття та явища певної галузі

знання;

в) узагальнюючі думки, що мають лаконічну, відточену мовну

форму;

г) послідовність і взаємозв’язок тематичних частин виступу,

зафіксований у вигляді переліку ключових понять або суджень.

а) основний шлях, завдяки якому через мовлення інформація

доходить до слухача;

б) роз’яснення, тлумачення, інтерпретація подій та фактів;

в) основна галузь роздумів оратора, у межах якої він добирає явища та факти, що розглядаються у виступі;

г) уміння оратора виступати без підготовки.

а) частина виступу, спеціально відпрацьована оратором лексично,

стилістично тощо;

б) спосіб закінчення виступу, коли кожна наступна фраза емоційно

підсилює попередню;

в) частина виступу, яка полягає у роз’ясненні, витлумаченні подій

та фактів;

г) розвивання, металізування, поглиблення раніше висловлених

оратором думок.

А Швидкість вимовляння звуків, складів за певний проміжок часу;

Б Правильно вимовляти звуки та робити наголос у словах;

В Спільна розумова діяльність оратора і слухачів;

Г Засіб усного мовлення, що полягає у вираженні його мелодики, гучності, темпу, наголосів і пауз.

А завжди тими самими словами;

Б щоразу варіюючи їхнє мовне оформлення;

В пропонуючи слухачам повторити їх хором;

Г пропонуючи слухачам їх записати.

А відповідь, заперечення, зауваження одного з учасників діалогу іншому;

Б наука про правильну вимову та наголошення слів;

В наука і мистецтво переконувати співрозмовників;

Г емоційне ствердження або заперечення якогось факту.

А Манера поведінки;

Б Відчуття міри, перевищивши яке, можна образити людину;

В стриманість в оцінці своїх чеснот, знань і становища в суспільстві;

Г здатність скоювати безкорисливі вчинки, не допускати приниження заради матеріальної або іншої вигоди.