Морфологія сучасної української літературної мови

Рух, бігати, читати, завдання, радість.

Звертання, синява, сміливість, радість, читання.

Дія, молодий, природа, життя, рухатися.

Змагання, дорога, дорогий, відділ, відділяти.

Залізо, віск, проміння, променіти, восковий.

Україна, Київ, Англія, донька, кора.

Держава, вітрюга, Настуся, Дніпро, Біла Церква.

Доповідь, староста, життя, батьківщина, сім'я.

Дівчисько, глазур, капризуля, дідуля, горличка.

Наталка, матуся, Сахара, дівчина, путь.

Суддя, надія, воля, Ілля, гілля.

Лоша, теля, зілля, дівча, пуща.

Дріб, край, кінь, біль, Сибір.

Честь, піч, ніч, шлях, доповідь.

Книга, душа, дорога, староста, голова.

Життя, ледащо, поле, дівча, стаття.

Рілля, президія, сирота, читання, видавництво.

Коріння, змагання, відкриття, суддя, сузір'я.

Листя, селище, око, завдання, гілля.

Багаття, поле, вогнище, віче, вогонь.

Вишня, нагорода, сім'я, син, вимога.

Шахта, береза, бджола, лелека, долоня.

Мрія, казка, думка, сторона, пісня.

Леґінь, царівна, дорога, весна, папуга.

Робітник, робота, заробітчани, праця, працівник.

Гори, річки, ходіння, Харків, озера.

Дитина, гілка, комаха, будинок, слово.

Книга, читач, пісня, вірш, викладач.

Край, район, серце, козак, гребля.

Садочок, черешня, дерево, поле, море.

Лінощі, веселощі, мудрощі, заздрощі, жнива.

Думки, сестри, сім'ї, розмови, двері.

Альпи, вулиці, байки, бурі, гори.

Вишні, лелеки, долоні, пісні, Суми.

Чернівці, міста, долини, джерела, ріки.

Погибель, погляд, шампунь, світ, жаль.

Подорож, Січ, путь, розкіш, каламуть.

Успіх, дуб, сміх, біль, рись.

Зелень, міць, зав'язь, міцність, жах.

Кров, річ, міль, одіж, продаж.

Директор, інженер, тато, берег, город.

Ґрунти, рукав, хліб, пояс, місто.

Завод, клас, ліс, інспектор, вухо.

Редактор, лікар, комп’ютер, секретар, море.

Ріг, бригадир, швець, палац, запитання.

У нас гори золотії, Трави шовковії, Столи тисовії, Стіни золотії (Українська народна пісня).

Якраз жнива. Густий жовтавий килим стрижуть комбайни... Скільки злаків, трав, де ще недавно по горбах і схилах лиш вітер у степу козакував (В. Коломієць).

Тихе батьківське поле за поліським селом розляглось. Все чекає когось, не діждеться когось (М. Сингаївський).

Україно моя! Чисті хвилі ланів,

Променисті міста, голубінь легкокрила! (М. Рильський)

Чи я в лузі не калина була,

Чи я в лузі не червона була?

Взяли ж мене поламали

І в пучечки пов'язали (Українська народна пісня).