Укажіть стиль тексту про годинник.
За часів правління намісника угорського короля Людовика Володислава Опольського у 1372-1378 роках львівська Ратуша вже була осередком міського управління з радою й лавничим судом на чолі з війтом.
Про цю Ратушу не залишилося жодної писемної згадки. Однак можна припустити, що будівля була деревяною і, можливо, її збудували теслі з Силезії і Моравії, про яких хроніст Бартоломей Зіморо- вич згадує як про запрошених до міста Володиславом Опольським.
Велика пожежа 1381 року вщент знищила першу львівську ратушу, а разом із нею згоріли всі тогочасні міські документи. Найстаріша міська книга 1382 року свідчить про те, що Ратушу вже відбудували, і ця готична будівля існувала до 1490 року, коли її ґрунтовно перебудували.
Тогочасні рахункові книги дають скупі відомості про Ратушу, зокрема про те, що 1387 року було видано указ, згідно з яким ніде в місті не можна було продавати вино, окрім пивниць Ратуші. Ці пивниці здавалися в оренду купцям, і місто мало від цього значні прибутки.
1404 року на вежі Ратуші встановили годинник, що свідчило про багатство міста. Годинник накручували слюсарі й пушкарі Йоганн Гутіяр, Петро Шеффеляр і Лаврентій Гелленбазен. І вже від цього року Львів мав свого штатного зегермайстра, який отримував із міської скарбницю гривню річної плати.
Годинникар мав повне забезпечення від міста як у грошах, так і в житлі. його помешкання було біля Ратуші в одній із ринкових кам’яниць, що мала назву Зегермайстрівська. Окрім тижневої оплати, майстер отримував ще й на оливу для змащення годинника (З газети).