моніторинг 10 клас

А Вечірній промінь шепче до землі, що сонечко прощається до ранку.

Б Світи йому, ясний місяченьку, у дальній дорозі.

В Ну, ось ти й вернувся з доріг мені шумлять чубаті явори.

Г А кажуть, ніби кожна зірка промениста – то душа.

А Усі раптом почали впрошувати Василя, щоб заграв саме тієї сумної пісні

Б Не треба так хвилюватися заспокоїв той, голублячи дочку.

В Наша дума, наша пісня не вмре, не загине! співає хор.

Г Дід про гідність казав знов і знов Світлим будь перед людом і світом. 

А А гай, здається, задрімав над річкою.

Б Остап і Марфа сиділи під вербою, але їм не говорилося.

В Колишеться світанок за вікном, немов купається в тумані.

Г У сучасному соціумі дуже важливо вміти заявити про себе, вибороти своє місце.  

А Книги вчать нас мудрості віків і на їхніх сторінках оживає минуле.

Б У небі сонця благодать розлито і хмар розкинуті крила.

В Зазвучала пісня голосна і завмерли раптом усі в зачудуванні.

Г Надвечір згубилася десь мряка і густий дощ спустився на землю. 

А Діти гралися надворі і веселий сміх лунав довкруж.

Б Земля наша мати щедротна і її потрібно берегти.

В Або сніги впадуть глибокі або морози закують до тебе путь.

Г За селом гуркали громи і метались блискавки. 

А Учіться будувати взаємини з людьми, бо це запорука успіху.

Б Хочеться знайти такого друга, який ніколи не зрадить.

В Дівча усміхнулося так приязно, аж на серці мені посвітлішало.

Г Намагайтеся говорити приязно, щоб не викликати несприйняття. 

А Христина вимагала розповісти їй, наскільки все ускладнилося.

Б Ось мій найбільший скарб, який у серці бережу.

В Сідає сонце за горою, немов ховається за пазуху мідяк.

Г Дарма що перешкод було вдосталь, проте Євген таки вперто йшов до успіху.

А Ластівки шугають, наче блискавиці, розтинають крилами вечорову синь.

Б Шумить Дніпро між берегів високих, у хвиль його пісня велична.

В І хочеться, щоб сонце залило ці простори, щоб осушило роси на деревах.

Г Чи то гір синява висока, чи то небо так низько спустилося. 

А Поглянь, мій сину синичка стукає в нашу шибку, немов новини принесла.

Б Хочеш переможцем завжди бути рук не опускай навіть під час поразки.

В Стоять ліси в дорогих шубах чекають весни й зеленого шуму.

Г Упав туман густий в долині усе заснуло до ранку, замовкло. 

А Ми з вами – сини і дочки українського народу, який має славну й прекрасну історію, свою співучу і чудову мову.

Б Зійшла зоря, освітила шлях мені, так що легше стало йти до далекого міста.

В Звичаї – це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах.

Г Це славнозвісний Чумацький Шлях – орієнтир чумаків, які звіряли з ним свою путь, коли мандрували по сіль. 

А Якщо не можна вітер змалювати, прозорий вітер на ясному тлі, змалюй дуби, могутні і крислаті, котрі од вітру гнуться до землі.

Б Прекрасне українське слово звучить у серці у моїм, бо мова – хліб, а не полова: я чув її із уст батьків.

В Пігмей бажа великим буть на зріст, порядним хоче виглядати злодій, завжди злочинець – на ділах добродій.

Г Добре сказано Сенекою: жорстокість народжується з посередності й слабкості.

 А Мати з Нимидорою порались у хаті, готували вечерю.

 Б Вона – це гармонійний спів, дух злагоди і миру.

  В Над хатою зійшла вечірня зоря, заграла золотом у яблуневім цвіті.

 Г Уночі несподівано знявся північний вітер, небо скоро затяглося хмарами.

  А у простих реченнях, які входять у складносурядне, говориться про швидку зміну подій;

  Б друге речення містить у собі несподіваний наслідок чи різке протиставлення;

 В перед єднальним чи розділовим сполучником у складносурядному реченні є спільний другорядний член, що стосується обох простих речень;

  Г прості речення з’єднані підрядними сполучниками.

 А мета тексту, заради якої його створено;   

Б те, про що йдеться в тексті, його зміст;

В сукупність виражальних засобів;  

Г стилістичні засоби.

  А антоніми;   

Б синоніми;

  В омоніми; 

 Г пароніми.

 А. Розділ науки про мову, який вивчає будову та значення словосполучень.

 Б. Розділ науки про мову, який вивчає будову та значення речень.

   В. Розділ науки про мову, який вивчає будову та значення словосполучень та речень.

  Г. Розділ науки про мову, який вивчає частини мови.

 А. […], […], а […], (що…), та […].

 Б. […], […], а […], (що…), та (…).

В. […], […], а […], (що…).

  Г. Немає правильної відповіді.

 А. […, (як…) ,..], (коли…), а (…); […], (коли…), (коли…) і (…).

 Б. […, (як…) ,..], (коли…), […], (коли…), (коли…) і […].

  В. […], (як…), і […], (коли…), а (…); […], (коли…), (коли…) і […].

 Г. Немає правильної відповіді.

 А. Ти забув, що пес, який хоче вкусити, зубів не вишкірює…

Б. Я пробував заперечити, але візир показав мені листа, писаного твоєю рукою.

  В. Тільки запам’ятай: той не любить своєї батьківщини, хто хоче нагороди за любов до  неї .

  Г. Задумувалась не раз Марія, чому такий добрий для неї цей ледь похилий рудовусий чоловік, та догадатись було неважко .

 А. Вона заговорила тією чистою, не зіпсованою татаризною мовою, яку чув ще в дитинстві .

  Б. Умерла пісня, що гомоніла в селі вечорами, адже мусульмани не виходять із хат після заходу сонця; почала стихати українська мова на вулиці – розмовляти нею стало незручно перед татарами; татарки вороже дивилися на дівчат і молодиць, що ходили з відкритими обличчями, тож, ідучи в Бахчисарай на базар, українки закутувалися в чадри, щоб не дратувати правовірних .

 В. Азем-паша приклав руку до грудей, прощаючись з Омаром, і вийшов із селямлика.

 Г. Пригорнув скитальників, пригостив, та й відмолодів якось Стратон, наче свою рідну сім’ю знайшов на вигнанні .

 А Двері тихо скрипнули й розчинилися, хоч він і не штовхнув їх.

 Б Грали два водевілі – один російський, другий український.

 В Уже сонце скотилось до заходу, уже степова трава лисніла червоним одлиском.

Г Я бреду далі серед високих кущів, напоєних дощем, і вони зрошують мене все знову й знову.

А „ Ти знаєш цей вірш? Запитав Віталій”.

 Б  „ Ти знаєш цей вірш?”- запитав Віталій.

В „ Ти знаєш цей вірш?- запитав Віталій”.

Г „ Ти знаєш цей вірш?” запитав Віталій.

 А […], і […], (як…), а […], (якою…), (які…).

 Б […], і […], а […], (якою…), (які…).

В. […], і […], (як…), а […], (які…).

 Г […], і […], (як…), а […].

 А […]: […], (які…), […], (які…), (щоб…), (які…).

 Б […]: […], […], (які…), (щоб…), (які…).

В […]: [.., (які…),.., (які…),..], (щоб…), (які…).

  Г Немає правильної відповіді.

  А А потім підійшла молода поросль, якій уже було байдуже, якому Богові молитися .

 Б На зголоднілий грунт дитячої душі впали слова чужої віри, та віра дала їй спокій, перші дитячі радощі й хліб.

    В А чужа віра й мова так міцно запали у свідомість дитини, вона не вміє навіть думати матерньою мовою, хоч і розуміє її.

 Г Корови розкошували соковитою травою, хрумкотіли й форкали коні, пастухи, погейкуючи, віддалялися, а хліб солодко пах і ніде так не смакував, як тут – на степовій волі.

 А То був статечний довговусий козарлюга в синьому жупані, з шаблею при боці; гості звали його паном сотником.

Б Потім було багато людей, які ридали, голосили.

 В Нині ж молодому чорбаджієві випало особливе щастя: вітати від яничарів нового султана, щоб записати його до свого полку.

 Г Бачив, як субаші волочать жінку через вулицю, б’ючи й штовхаючи її, і не зморгнув оком.

А А я не знаю нічого ніжного, окрім берези.

Б Не шелести, берізонько, листям зелененьким.

В Розкажи мені, берізонько білокора, зимову казку.

Г Ох і дівчина ж красива, рум’яненька, вродлива, та сидить вона в хатинці в зеленесенькій хустинці.

А В небі, чистім і прозорім, сонце сяє, наче в морі.

Б Впала роса, мов розгублені ключі під місяцем заблищали в траві.

В Процвітала рожа супроти вікна, запашна та гожа, пишна та рясна.

Г Край стежки, протоптаної на узліссі, забриніли голівки першого рясту.

А і зливу в другій половині дня.

Б але їхній прогноз не збувся.

В хоча ранок доволі спокійний.

Г ми подбали про стійкість намету.

А Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

Б І журиться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

В Лиш храм збудуй а люди в нього прийдуть.

Г Гроза пройшла і грім ударив десь збоку.

А Завжди можу стати в пригоді, моїх вам порад не злічить.

Б Важким холодним сном спала земля.

В Промчала ніч стрілою наді мною.

Г Королівство завмерло в очікуванні чогось нового.

А складносурядне

Б складнопідрядне

В безсполучникове

Г складне з різними видами зв'язку

А Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, і вишні чорноокі стоять до холодів.

Б Коли замовкнуть втомлені громи, а всі дощі відплинуть і відплачуть, я поцілую сніг, бо все це значить, що знову дочекались ми зими.

В Коли тебе в саду стрічаю, сад квітне знову, цілий світ пісні вплітає у твою розмову.

Г Здоровенний дуб розлігся, розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним.

А На схід сонця квітнуть рожі будуть дні погожі.

Б Глянь моя мила зорі повисли над Дніпром.

В Минають дні минає літо…

Г Дерево міцне корінням людина трудовим горінням.

А буд..те, задзелен..чати, крад..кома

Б байкал..ський, гет..манщина, тис..нява

В волос..кий, мал..ва, волин..ський

Г дівчинон..ці, ковал..ський, лос..йон

А Розхвилювався, безчестний, відкриття, передчасний;  

Б Безкорисливий, зкривдити, роспитати, стурбований;

В Сфотографувати, зрозуміти, безпричинний, тижневий.

Г Зшити , зпитати, кістлявий, змонтувати.

А Раділи і садок і поле, і долина. 

Б Будинки, сади, сніги  усе мліє в теплі сонця.

В У лісі не було нічого: ні ягід, ні грибів, ні черешень.

Г Мамо дякую тобі за все.

А крапку з комою

 Б кому

 В двокрапку

 Г тире

А дві

Б три

В чотири

Г п'ять

А це група речень, об’єднаних між собою темою, головною думкою та граматично.

Б кілька речень.

В група слів, словосполучень чи речень.

Г висловлювання, що складається з двох речень.