морфологія НМТ

Хай завжди доля вам усміхається.

Тільки в роботі відчуваєш себе потрібним іншим.

Як хочеться почути іще хоч раз слова підтримки.

Не знаю, чи буду робити бодай якесь із цих завдань.

Я б не поспішав.

Р. в. двохсот п’ятдесяти шести

Д. в. двомстам п’ятдесяти шести

Зн. в. двісті п’ятдесят шість

Ор. в. двомастами п’ятдесятьма шістьма

М. в. (на) двохсот п’ятдесяти шести

творити — творють

нести — носять

водити — водють

бігти — біжать

насипати — насиплять

перекладаємо текст

попросимо допомоги

активніше робімо

швидше пишемо

почали працювати

Водій зупинився на вимогу пасажирів.

Уважно прочитайте інформацію про дії у випадку пожежі.

Я змушений знову робити це завдання із-за недбальства інших.

Помилки трапляються через неуважність.

У нашій школі вже кілька років поспіль святкують цей день.

 без, з, між, в, по

але, тому що, та, так що

зате, на, немов, наче

якби, проте, через, однак

 Далеко чути звуки, гучно линуть голоси.

Ясної тихої днини кружляє над землею, сідає на обличчя павутиння.

Пташині зграї злітають високо в небо, і від того здіймається вітер.

Осінь не забарилася, бо закони природи невблаганні.

 Хто ставить завдання простіші, той швидше мети досягає.

Он ліс знімає золотистий бриль, прощаючись із відлетілим літом.

Білий пилок сіявся з неба, устеляв сивою памороззю трави.

 Зоря, здавалось, просвітила знову борцям визвольний, легендарний шлях.

Кілька покупців почали сперечатися.

 Мільярди людей прагнуть жити в злагоді.

 Хлопчаки били байдики.

Вистава була надзвичайна.

Трава не скошена

Вишні зацвівши в росах заплачуть.

 Старі верби стоять похнюпившись.

Соснове гілля наїжачившись дивиться вгору.

Так вони сидячи діждалися неньки.

Я радіючи дивлюсь на сади в цвіту.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

 Життя росте лишень з любові лише краса людей навчає жить.

Дощ пройшов хазяйським кроком сад в росі купається.

Дуже дивний пейзаж косяками ідуть таланти.

Степ половецький половіє трава аж срібна від роси.

Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край.

 А доки є пісня, нікому не вдасться захмарити небо моєї душі.

Духовність – озонова пелюстка, що так бережно огортає планету й не дає зруйнувати життя.

Народе мій, як добре, що ти у мене є на світі.

Ріка налітала на камінні зубці, поміж яких застряв дуб-велет, а потік спадав униз, де також стриміли камені.

Не зневірся, не впади у відчай: вир не вкрутить, хвиля не знесе.

Вже вечір тіні склав у стоси, за обрій котиться курай, і дальні пахнуть сінокоси, і дальній пахне рідний край.

Якщо не можна вітер змалювати, прозорий вітер на ясному тлі, змалюй дуби, могутні і крислаті, котрі од вітру гнуться до землі.

 Іду, дивлюсь: мій край, моя земля, сміються в небі золотому річки, і села, і поля.

Мов карб старий — цей місяць-білозір,

Мов сни старі — ці хмари білопінні

(М. Бажан).

Тут вони іноді збираються чималим гуртом чи жаб половити, чи просто так походити серед лепехи й рогози (Є. Гуцало).

Хай розкаже, що вчуває, пробиваючись, трава (О. Олесь).

Лягав мені до ніг покірним барсом ліс, ховаючи в собі проваль жахкі глибини (В. Олійник).

За все, за все призначена ціна: за радість треба платити мукою, за зустрічі ми платимо розлукою, нікого ця розплата не мине (С. Крижанівський).

Позавчора роз'їдала байдужість, учора — зневіра, сьогодні — бажання солодко жити за рахунок чужої праці (І. Кирпель).

Посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю (Народна творчість).

А згори лине жайворонкова пісня: доноситься голос, як срібний дзвіночок, — тремтить, переливається, застигає в повітрі (Панас Мирний).

Надокучливо співає шпак. Він імітує солов'я і сам здивовано запитує когось: чи добре (В. Винниченко). 

Складносурядне речення, частини якого з'єднані сурядним протиставним сполучником і виражають протиставлення

Складносурядне речення, частини якого з'єднані сурядним розділовим сполучником і виражають зіставлення подій

Складносурядне речення, частини якого з'єднані сурядним протиставним сполучником і виражають зіставлення подій

Складносурядне речення, частини якого з'єднані сурядним єднальним сполучником і виражають зіставлення подій

так

ні

на самостійні та службові

на самостійна та доповнювальні

на службові та доповнювальні

будову речень

словозміну

лексичне значення слів

іменник

сполучник

прикметник

частка

сполучник

іменник

прикметник

дієслово

Сонце останній раз освітило землю та впало за гору.

Була чудова пора, що називають золотою осінню

Усе більше темніло, і вітер все дужчав.

Усю мою душу й сили віддам за тебе, матінко мила моя.

Спустився вечір, та одразу похолоднішало.

Настав теплий ранок, дихає свіжістю земля.

Кленовий листочок повільно покружляв у повітрі й упав у калюжу.

У лісі сльозяться крихітні струмки, розквітає кожна квітка.

За селом починався гай, і вузенька стежка вела через нього.

Україна — країна, де найбільше люблять волю.

Україна — це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці.

Україна — розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять заплакані золоті зорі

Україна… В цьому слові — музика смутку й жалю.

Україна - це край, де вічно панує пісня у купі з болем.

по-тиху

по-новому

вцілому

вдома

по/одинці, по/двоє, хтозна/як

аби/де, на/завтра, якось/то

по/перше, стук/грюк, казна/доки

за/одно, на/двоє, в/шестеро

аби-де

спросоня

ліворуч

увечері

присудок

обставина

означення

підмет

більш глибоко

найтепліше

більш вище

найбільш високо

обставина

означення

присудок

додаток