Відокремлені члени речення. Розділові знаки при відокремлених членах речення"

Сахається душа почувши раптом тихі кроки щастя.

Щодо культури то вона публічна створена для відкритого існування.

Усередині книги крім сторінок тексту є титул перша сторінка книги.

Філософія викладена в афоризмах неспростовна.

Щасливиця я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні.

Не годуй словами замість хліба.

Саме вона праця є тією енергією яка рухає крила народу його душу й думу. 

Забреду запорошений квітами задзвоню в синю чашу небес обніму лебединими крилами все навкруг... 

На думку Дмитра Чижевського філософія серця – це специфічна українська риса.

Літа як стрілки не переведеш, життя як гирю часу не підтягнеш.

Без будь-чого обійдеться людина, окрім людини.

Відповідно до закону, прогресивного розвитку, люди з віком стають мудрішими, а суспільство – кращим.

Можна обманути всіх, окрім одного – того, хто дивиться на тебе з дзеркала.

Чесний: замість багатства, наживає ворогів.

У нашій лоцманській слободі, замість тополь край шляху виросли металеві щогли, вищі за всяку тополю.

Людина, зациклена на власній персоні і на пошуках власної вигоди, не може бути щасливою.

Пам’ять – це мідна дошка вкрита буквами, які час непомітно стирає, якщо іноді не відновлювати їх різцем.

Кар’єри, пробиті власною головою, завжди міцніші й розлогіші за кар’єри прокладені низькими поклонами або заступництвом солідного дядечка.

У людини є зовнішня лінія поведінки, наочна для всіх і внутрішня, якої вона дотримується.

Жінка йде поволі і трохи зігнувшись.

У цих краях торгуючи давно грек прорубав у Скіфію вікно.

Даремно ходиш стежкою крутою шукаючи загублених слідів.

Вигріваючись на сонці владно розтягнувсь Дніпро.

Всупереч зовнішній легковажності Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці.

Я був молодий і здоровий і міг працювати не втомлюючись.

Шурхаючи крилами об хмари летять чайки.

Він стежив за матір'ю, що зігнувшись під важкими відрами переходила вулицю.

Псьол погулявши вертається до круч своїх.

Степанида Петрівна усміхається ласкаво розуміючи мене.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній бороні.

Розминаючи сизий полин у долоні, роси юності спогадом п’ю.

До серця доторкнулася весна, ота жіноча, ніжно-лебедина.

Усі, за винятком Андрія, прийшли того вечора на збори.

Ніч була темна, але тиха.

Хлопець стріляв швидко, хоча й неточно.

О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні!

Край шляху, у долинці, догорає вогнище.

А там, надворі, іде дощ, готується до виступу веселка.

За винятком баби Оришки, Чіпка нікого не любив

Степ, струснувши з себе росу, та, зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Степ струснувши з себе росу та, зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Степ, струснувши з себе росу та, зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні горить рівним, жовто-зеленим кольором.

Ми знаємо хто ми є але не знаємо ким ми можемо бути.

Ви ще не знаєте на що здатна людина наповнена болем та смутком за своє дитя.

За винятком Васильченка усі хлопці завершили роботу.

І прийде гідна старість нагорода гарної юності!

Даруючи радість іншим не забудь про себе.

чекаючи своїх ліцеїстів

 і очікує колегу

який має високий авторитет серед ліцеїстів і колег

наш друг і наставник

осліплений яскравим сонцем

Я знала: ранок буде ясним.

Лев Толстой писав, що щастя нема – є тільки його спалахи.

Таке буває на землі з людиною не часто.

І у броні я, мабуть, переміг.

Летить, напнувши срібні паруси, за обрії моя чарівна яхта.

Не читай лежачи!

Погомонівши молодята пішли із садка

Деякий час усі сиділи задумавшись

Чорна качка на воді тримається розпластавшись

Усміхнувшись сонце вмить висушило росу.

Не сіявши не будеш хліба їсти.

Ворог під Калинівкою тікав не оглядаючись

Обганяючи автомобіль надав швидкості

Сніг іде і сяйво розсіваючи бліде зволожує афіші й обличчя.

Степ зігнавши із себе ранкову прохолоду виграє зеленими барвами.

Над озером холонув вечір зануривши в береги далекі хмари.

Дівчина все ще стоїть заломивши руки

Незважаючи на погану погоду біля освітленого під'їзду театру панувало пожвавлення.

Можна робити добрі справи і не чекаючи похвали.

Автобус їхав швидко й не зупиняючись на зупинках.

Годі вже сидіти склавши руки.

А … на нас війнув теплий освіжаючий вітерець.

Б … нашим очам відкрилася дивовижна картина цвітіння.

В … ми були приголомшені красою весняного буйноцвіття.

Г … серце сповнюється радістю і спокоєм.

Д ... нам стало легше дихати.