НЕП. Політика українізації.

Які твердження щодо політики коренізації, здійснюваної в Україні в 1920-х – на початку 1930-х років, є правильними? 

1.На керівних посадах представників інших національностей масово замінювали українцями.

2.Приділяється особлива увага підготовці та висуванню кадрів корінної національності

3.Створюються окремі адміністративно-територіальні одиниці в місцях компактного проживання неукраїнського населення

4.Українська мова в республіці проголошується державною, а в системі освіти республіки мови національних меншин замінюються українською

У результаті здійснення в Україні в 1920-х – на початку 1930-х років політики коренізації 

Яку політику більшовиків С. Петлюра характеризував таким чином: «...У цьому напрямку нинішньої політики більшовиків я вбачаю чергову їхню поступку стихійній силі українського національного руху, а водночас логічно послідовний і політичний захід з метою оволодіння силою цього руху й зміцнення своїх позицій в Україні...»?

Вкажіть хронологічні межі політики НЕПу в Україні

 Політика залучення представників корінного населення радянських республік та автономій до місцевого керівництва та надання офіційного (а інколи — й панівного) статусу їхнім національним мовам. Проводилася у СРСР протягом 1920-х років. Політика започаткована XII з'їздом РКП(б) у квітні 1923 року в Москві.

Зібрання, на якому було ухвалено рішення про скасування «воєнного комунізму» і перехід до нової економічної політики:

Найголовніший крок у переході від політики «воєнного комунізму» до нової економічно політики:

«Повне самоврядування церкви, її незалежність».

Що було однією з причин переходу до непу?

Чим пояснюється підтримка в 1920-ті рр. Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) радянською владою?

Упровадження на початку 1920-х рр. політики коренізації партійно-радянським керівництвом СРСР мало на меті