Однорідні члени речення

Кругом хати росли старі велетенські волоські горіхи (І. Нечуй-Левицький).

У світ ідемо щирими гостинними (В. Каюков).

Навіть через вікна було видно як пухнасті сніги одсвічувались рожевими малиновими бризками зорі (М. Стельмах).

Різкий північний вітер немилосердно бив в обличчя (М. Коцюбинський).

Сірі широко розплющені очі дивились на світ з упевненою довірливістю

З другої хати доносилася сумна журлива пісня.

Чарами віє від необмеженого синього простору.

Ранковий легкий вітер розганяв залишки туману.

Густий осінній туман встає над лісом вечірньою добою.

… хоча й червневі мають свої принади.

… зі щебетанням птахів у нашому саду.

… тоді так мріється про щось небуденне.

… напоєні пахощами яблуневого цвіту.

… але не терплю холодних листопадових.

Любомир хотів зупинитися, заспокоїтися, розчинитися в далекому безмежжі.

Ярослав мав давню мрію – потанцювати й поговорити з однокласницею.

Софійка попросила нас прийти раніше й підготувати сюрприз для іменинника.

Олесина й Оксанина квартири розміщені праворуч від ліфта, біля сходів.

Наш герой – ні пава ні ґава в моральному розумінні.

І сміх і гріх було дивитися на цю недоладну постать, натоптану злобою й болем.

І на вершечку стрілецької гори і на долинах уже запанувала тиша.

Дівчатка раптом ні сіло ні впало між собою побилися.

На другий день ще ні світ ні зоря люди кинулися до Марининої хати.

Червоне розжеврене сонце низько спустилося та багряним світлом грало по деревах й по річці.

Повільний журливий спів далеко лунав над луками.

Проїздив Наливайко одинокі стривожені села й хутори.

Ударили в шибки рясні дощові краплини.

Ластівка стривоженим безпорадним поглядом стежив за Ярославою.

Окраса дівчини – хвилясте золотисте волосся та очі-світляки.

День за днем чужаки хитро перетворювали місто на сцену для свого елітного фальшивого мистецтва. 

Козацьку бунтівливу вдачу нам лишили предки з давнини.

Зелені трави порозправляли свої дрібненькі листочки та повмивалися ранньою росою.

Лелека постукує дзьобиком і обіймає крильми тонесеньку виснажену болем гуцулку.

Усі українські музичні інструменти поділяються на ударні-духові та струнні.

Крім того для створення шумових ефектів використовували деякі предмети побуту як-от підкову рубель качалку тощо.

В обручі робили прорізи куди вмонтовували маленькі дзвіночки металеві пластини-брязкальця усе, що могло видавати дзвін.

Інші ударні інструменти тулумбаси бугаї набули великого поширення на Запорозькій Січі.

Наш народ створив також цілий ряд духових інструментів наприклад сопілку трембіту ріг сурму трубу волинку.

Людина або пливтиме все життя за течією або мусить якось уплинути на свою долю.

Сучасну вишивку можна використовувати для прикрашання побутових речей серветок килимків сумок.

До світогляду українців увійшли вірування та уявлення багатьох поколінь які жили на території сучасної України.

Музиканти в смокінгах дами в бальних сукнях співаки в химерних уборах усі вітали ювіляра.

Камінці лежали на дні тихі гладенькі безсилі і покірно давали огортати себе рудою вовною водоростей.

А тим часом місяць пливе оглядать небо й зорі та землю й море.

У моїй душі бриніли людські голоси і ні вдень ні вночі не давали спокою.

Підемо до лісу або в гай погуляти чи на річку порибалити.

Жовтороте ластів’ятко силилося вилетіти з гнізда та ще не змогло.

Пізньої осені на зритій землі поплуталась гарбузова огудина.

Не тільки день, а й кожна мить – то крок до честі, слави чи неслави.

А ріка життя все шумить, і піниться, і стогне, і великим напором безконечним несе нові, й нові жертви.

Моя рука ніколи і нікому ні кривди, ні біди не принесе!

Народність і патріотизм, гуманізм і правдолюбство, краса і велич поезії Шевченка глибоко увійшли в наше сьогоднішнє життя, у культуру, мистецтво та літературу.

Лукаш слухав, і мріяв, і складав ту незнану синьозору пісню.

Зміна краєвиду, облич та настроїв народила радісну й рятівну просвітленість.

Не тільки будівельники, а й селяни з довколишніх сіл ще вночі збирались на берег.

І тому ми спокійно й суворо стрічаємо в праці й борні наклепи злобні та тупі докори, потоки божевільної брехні.

Хрести, лелеки, мальви і жоржини були його єдині глядачі.

Духмяне сіно пахне літом, чебрецевим цвітом і м’ятою і материнкою з гірчинкою.