Однорідні члени речення

 Нехай увійдуть у хату чистота й спокій.

Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег.

Не тільки власне, а і чуже. 

Здавалось, город витягує в поле свою залізну руку за мною і не пускає.

Так добре було б стати "нічим" — безгласним, непорушним спокоєм. 

  Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом. 

Я чую твердість і форму затоплених на дні чорної пітьми меблів і скрип помосту під їх вагою. 

Трепов солідний, розважний.

Невже я вирвусь від сього зойку та увійду у безлюдні зелені простори?

Вівса, пшениці, ячмені — все се зіллялось в одну могутню хвилю...

Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі. 

Пава ступає поважно, меланхолійно хитає задом і одстає.

Ну що ж, стійте собі на місці спочивайте спокійно.

Погашу лампу, і сам потону у чорній пітьмі.

Вороги й друзі, близькі й сторонні — усі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті...

...Розплющую очі, і раптом бачу у вікнах глибоке небо, і віти берези.

1

2

3

4

і я вже більше нічого не годен слухати.

і впав між ниви червоним куколем

і небо наповнилося більшим шумом.

щоб дати знак людям внизу.