Однорідні члени речення

За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар.

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети.

Серед долини зеленіють розкішні густі  та  високі верби.

Тужлива пісня зринає з сопілки  та  не розважає сумного серця.

А весілля в нашої донечки буде пишне людне  та  багате.

Верби понахилялися до мене та й шепочуть довгастими листочками.

розведене пастухами ще зранку.

що залишили недолугі туристи.

перетворюючись на чорне попелище.

і залишає по собі пустку.

І восени і взимку на місцевому базарчику одна стара жінка чи дві продають ягоди горобини чи калини сушений цвіт стебла й коріння лікувальних рослин.

Стоячи в тумані я нічого не бачив округ себе ні стіни ні вікон ні дверей.

А соловейко не відмовляється ні від сухого листя ні від торішньої трави.

Листя лежало на колодах осикових дров на купі гарбузів.

У селі в бабусі все мені цікаве квіти берег річки і зелені трави.

Усяке птаство як-от деркачів перепілок куликів курочок можна було викосити косою в траві.

Неспокій рух і боротьбу я бачив скрізь у дубовій вербовій корі у старих пеньках у дуплах у болотній воді.

У мудрості свої закони є і цвіт і злет і несходимі пущі.

Україна - це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати.

Настало душне і гаряче літо.

Пахнуть гіацинти, нарциси, бузок.

Іноді під ногами хрускає лісова гіллячка або жолудь.

Присудком

додатком

підметом

обставиною

Посаджене матір’ю насіння зійде, зацвіте, закрасується, перев’ється по всьому городі.

Він виконав роботу і хороше, і дивно водночас.

Між Гончарівною й Дігтярами вип’явся високий та обривчастий згірок із загубленою чи призабутою назвою.

Остап зірвався на рівні ноги й не пішов, а побіг далі.

Радіють молодій обнові берези, клени, явори.

Моя мати перша в світі навчила мене любить роси, легенький ранковий туман, п’янкий любисток, м’яту, маковий цвіт, осінній город і калину.

Людина має бути не тільки здоровою, а й гарною.

Неначе човен в синім морі то виринав, то потопав.

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

3 берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів.

Мене весь час то палило, то морозило.

Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені в картині.

Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

Над травою височіли безладно розкидані черешні, яблуні, груші.

Білі червоні рожеві айстри ростуть на городі.

Свіже вологе повітря сповнене весняної сили.

Густий вечірній туман опустився на луки.

Теплі погожі дні дарують людям радість.