Однорідні члени речення. Означення

Тут мене з дитинства пам’ятають і стрічають радо земляки.

 І ключ журавлиний пливе в безкінечність, і тиша над ним повисає щемка.

  Підуть дощі, а там і сніг нагряне.

 Давно за північ, та не можу спати.

Прийми мою любов, народе рідний, річко велика, і місяцю ясний, і берег мій чистий (О.Довженко).

Прикро було дивитися на цю недоладну постать, натоптану злобою і болем (М.Стельмах).

І ранкові, й вечірні дороги таять у собі таємницю, сподівання, жаль (М.Стельмах).

 Синь гаїв, поля, світання, пісня солов’їна, ніжний шепіт і зітхання – моя Україна (В.Сосюра).

 Однорідними можуть бути тільки другорядні члени речення,

 Однорідні члени речення відповідають на одне й те саме питання, відносяться до одного і того ж слова, виконують однакову синтаксичну функцію.

 У реченні може бути один ряд однорідних членів.

Легка, біла, прозора постать, що з обличчя нагадує Мавку, з'являється з-за берези і схиляється над Лукашем. (Леся Українка)

Над селами, над нивами, лугами та долинами велика хмара йшла.

Знов стелиться переді мною шлях через терни, байраки, дике поле. 

Гнів і жаль, огонь і холод, несамовита радість і гірка туга разом охопили Петрове серце.

Зеленіє степ весною, з кожним днем пишніш стає, то обсиплеться росою, то враз пахощі поллє.

  У різну пору дня лютневий сніг цвіте по-різному, проте зараз, ополудні, розцвів найяскравіше.

 Тоненький струмок диму поволі піднявся над сторожкою, понад віттям дерев та й послався над ними прозорою хмаркою.

 Мене весь час то палило, то морозило.

Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені в картині.

Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

Над травою височіли безладно розкидані черешні, яблуні, груші.

 З кожним днем для мене все рідніші ці гаї, і ріки, і поля.

 І щастям, і добром, і радістю наповнені світлиці.

 Слухаю мовчки вечірні отави, дихаю мудрістю трав.

 Глухо, уже по-осінньому гули дерева.

моє кімнатне

прозоре чисто вимите

 кімнатне чисте

  темне хатнє

За шкільними партами схилились чорні біляві русяві голівки. 

На околиці стояв низький дерев’яний будинок.

  Якось раз над містечком стояла тиха місячна літня ніч. (І. Нечуй-Левицький).

Зазеленів молодим зелом на лугах юний квітень, розсипав навколо райдужні різнобарвні квіти.

  Коло хат зеленіють густі старі садки.

 Поміж жовтими торішніми стеблинами пробиваються густими кущами молоді шпильки трави.

На липах з’явилося свіже молоде листя.

Прийде пісня, мов дружна весна, шумовита рвучка голосна.

 Одшуміли над Придесенням перші весняні грози.  

  Якісь солодкі любі спогади та думки колисали його серце.

Він народився в бідній селянській рідні.

 Ясна світла задумлива посмішка лежить на хмарах.

Альоша подав йому маленьке складне кругле дзеркало

  Важкі прохолодні хмари лежали на верхівках гір.