Просте ускладнене речення

Чого зажурився мій любий козаче?

Співають у пісні що нема кращого на вроду як ясна зоря на погоду.

Ніщо так не красить людину як натхнення.

А) Україно, молюся за тебе, як за матір гріховно - святу, за блакить твого вічного неба і за ниву твою золоту

Б) О Господи, спаси нас від лукавого!

В) Куди ви і звідки, хмари, і що вас в дорогу кличе?

Г) Гей трембіти, ви полиньте, відгукніться вдалині

О дівчино моря звідки й куди лежить твій шлях? 

Люблю цю тишу мрійну вечорову коли виходить місяць у діброву.

Ой чого ти земле молодіти стала? 

Запалай мій вогнику крилатий полум’ям привітним і незлим

іменником в Кл.в.

іншими частинами мови в значенні іменника.

прислівником.

сполученням іменник + прикметник.

Данило сідає на поріжку розв’язує ганчір’я і по черзі розпинає в руках подрані сорочки, штани, піджаки, кофти.

Тихі, ніжні зорі спадали з неба.

Яка це добра і світла година, коли село їде на Великдень до церкви!

Особливо втішає його ясний, сонячний день. 

В білих снігах потонули гори, степи і долини.

Марко всього везе, та не знає, що діється вдома.

Сила та розум — краса людини.

Човен здригався і піднімався догори то носом, то кормою.

Лози, кручі, ліс все блищить і сяє на сонці.

Нашого двору не минали народні обряди колядування, посипання, запросини на весілля.

Мати в руках несе цибулю, кріп, петрушки пучечок.

Любов, надія, віра ці якості вкупі складають людяність. 

Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб’є мою любов живу.

Подяка вам за все і за довір’я й за любов.

 Усе звикає до життя в сутінках бадилина пташка кущик.

Дикі гіллясті черешні висока трава по підгір’ю напереміш із квітами раннього літа все в цім краю таке соковите та зелене.

Гомін різноплемінних мов калейдоскоп облич подих тропіків все він приніс з довколасвітніх мандрів сюди.

І барвінком, і рутою і рястом квітчає весна землю, мов дівчину в зеленому гаї .

Тут і рушники вишиті та ткані, і корсетки й плахти, очіпки, постоли, прядка, веретено, ручні жорна.

Марко всього везе, та не знає, що діється вдома.

Я живу у світі любові до людей, до землі, до квітів.

І пливуть струмочками не то думи, не то мрії.

лише коми на місці чисел 1, 2, 3;

коми і тире на місці чисел 4, 5,7;

лише тире на місці чисел 1, 6, 11;

коми і двокрапка на місці чисел 1,6, 11;

двокрапка і коми на місці чисел 11, 12, 13.

Були собі брати Кий Щек і Хорив.

Ні сніг, ні вітер, ні лютий мороз ніщо не могло примусити слободян розійтися по домівках.

Все спить ще і небо, і зорі безсилі.

Усюди і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги росли молоді осокори. 

Зробивши діло, гуляй сміло.

Мандруючи горами, учнями було зібрано колекцію рослин.

Я, радіючи, дивлюся на сади у цвіту.

І стане Україна, здолавши бурі злі, нам добрим раєм на землі.

І місяць травень буде гомоніть рудим джмелем наляканим до краю.

Покрите хмарами сонце на сей день червоно вибилося з-за гори.

Мої дні течуть тепер серед степу серед долини налитої зеленим хлібом.

 Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

Дуби наповнені темінню стоять безшелесно в якійсь шляхетній величі.

А Отакий- то наш отаман орел сизокрилий

Б Якісь он квіти сині- сині на голу цеглу повились

В Промерзло небо місячне і тихе

Г Скроплений живлющою росою паросток пробився на світ

Гуркочучи проїхала колона вантажних машин.

Сашко побіг до вітряка, по крилу виліз на нього і примруживши очі подивився на дорогу.

Соняшники повиходили до самої дороги, ростуть на вільному місці,і дивлячись на их мені хочеться усміхнутися

Родина слухала мене не перебиваючи.

Гай лежав розпластавшись.

Вмираючи лілеї клонять до теплої води голівки в’ялі.

Непоширені означення стоять після означуваного слова.

Другорядний член має додаткове значення причини або протиставлення.

Другорядний член поширюється словами внаслідок, завдяки та ін.

Другорядний член виражений дієприкметниковим чи дієприслівниковим зворотом.

Завод жив своїм усталеним, рівномірним життям, пив воду, поїдав довгі ешелони руди і вугілля, дихав височенними трубами.

Воістину в той день город жив невідомим загоризонтним життям.

Ніяке дерево не витримує в цім безводнім солончаковім краю, на палених вітрах, і тільки вона жилава акація, цупка та колюча королева півдня, веселить людський зір.

Ця жінка молода, блакитноока, але недужа серцем.

Ніхто мене не може присилувати жити на хуторі.

Так вилітає з води пущена з дна порожня закоркована пляшка.

Савка з Женею дружив міцно, бо на хуторі нікого з хлопців його віку не було за винятком Салійового сина Дмитрика.

Замавши власну сім’ю, я забрав той окрайчик і поклав у скляну банку з кришкою і потім часто показував своїм дітям.

Це речення з відокремленою обставиною.

Це просте речення, поширене додатком та означенням.

Обставина способу дії не ївши у реченні не виділяється, бо за своїм значенням близька до прислівника.

Обставина способу дії не ївши у реченні виділяється, бо виражена дієприслівником, що виражає додаткову дію.