Однорідні члени речення. ЗНО

Емпатія - глибоке, майже безпомилкове сприйняття внутрішнього світу людини, її прихованих емоцій і смислових відтінків.

Емоційна співзвучність із настроями і переживаннями іншої людини притаманна не всім.

Певні грані ознаки емпатії відображаються в поняттях "уважність", "співчуття" і "турбота"

Визначаючи емпатію через співставлення з нею протилежного поняття, згадують про антипатію

Уміння співчувати залежить від рівня моральної досконалості людини.

Здатність співчувати зароджується ще в ранньому дитячому віці коли моральні почуття ще відсутні.

Розуміння емоційного стану іншої людини і його прийняття ознака емоційного інтелекту.

Мораль не можна виміряти чи оцінити за певною шкалою.

Здатність співпереживати лежить в основі багатьох аспектів моральної оцінки вчинків.

Почуття "відплати" нерідко змушує нас утрутитись у конфлікт і прийти на допомогу жертві несправедливості.

Емпатії протистоїть і байдужість, тобто відсутність як симпатії так і антипатії.

Прикладом емпатії може бути черниця Мати Тереза, яка присвятила власне життя служінню знедоленим.

Закони життя, моральний обов'язок, ось риси, які визначають людське.

У 2012 році в мережу потрапило відео, зі знущанням учнів, зі старенької вчительки Карен Клейн.

25-річний канадець, українського походження, Макс Сидоров запропонував зібрати трохи грошей для відпочинку Клейн.

Йому вдалося зібрати 700 тисяч доларів, але старенька витратила гроші не на себе - вклала їх у фонд по боротьбі з хуліганами.

1

2

3

4

5

Милосердя ґрунтується на таких рисах, а саме чуйність, уважність, доброзичливість.

Милосердя несумісне з пихою, байдужістю, брутальністю.

Милосердною називають праведну, сповнену чуйності та доброти людину.

Ось засиніла на небосхилі попруга, чи ліс, чи гори.

Думки, надії і причали снів мені давно нічого не пророчать.

Весело й шумливо на вигоні за шахтарською слобідкою.

Люблю твій малиновий усміх і святкову розкриленість барв.

Вітер у гаї нагинає лозу й тополю.

Цілу ніч надворі виє хуга, плаче, деренчить у віконнім склі.

Окрім груш, слив, яблунь, тут росли дуби, клени й тополі.

А фіоетово, а синьо при хаті півники цвітуть.

1

2

3

4

5

1г, 2а, 3б, 4в

1г,2б, 3д, 4в

1а, 2б, 3в, 4д

1а, 2б, 3в, 4г

Є в нас сила і правда, і слава, і земля своя рідна й свята.

Шумить і шепче, і тривожить зрадливий дощ із-за кутка.

Їхав, їхав козаченько лугом, долиною та лісочком, та садочком до своєї милої.

На Колимі запахло чебрецем, і руто-м'ятою, і кропивою.

У принишклих полях і луках ще лежить сніг.

То не хмара біла пташка хмарою спустилась.

Боєць не сказав прокричав ці слова.

Багата моя Січ була не п'яним сопом могутніми синами.

Тече вода в синє море та не витікає

Усі дерева дуби клени сосни є предметом зацікавлення ботаніка.

Усе його цікавило а саме дорога ліс окопи під лісом.

Все повторялось і краса й потворність.

Усе цікавить дитину будинки і машини пташки і комашки.

Поля ліси голубе небо все викликає в мене радість.

Низький дерев’яний будинок стояв на околиці села.

З кленового пагона зірвався широкий жовтий лист.

Скроплений росою холодний ранок вабив мене в далечінь.

Над містом кучерявий голубий ласкавий дим.

Погідне блакитне небо дихало над землею теплом.

… напоєні пахощами бузку.

… зі сміхом дітей надворі.

… бо тоді так хочеться вірити в краще.

… але не терплю холодних осінніх.

… проте й літні радують моє серце.

Білий кінь з нечуваною силою шарпнувся, вирвав кінець повода, дико звівся на задні ноги.

Тоненький струмок диму поволі піднявся над сторожкою, понад віттям дерев й

послався над ними прозорою хмаркою.

Жеребець пирхнув, хвицьнув копитами землю і звично, радо понісся скоком по колу.

Буде ще після цього і простір лиману, і вітер попутний, і білі заметіль чайок над

головою.

Вівса, пшениці, ячмені - все злилося в одну могутню хвилю.

Все повторялось - і краса, й потворність.

Ах, як багато: неба, сонця, веселої зелені.

...Ось і ворога відбито, все минуло - гнів і жах...

Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі.

Попідтинню сіромаха і днює, й ночує.

Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка: все се було йому знайоме, промовляло до його.

Од свіжого подиху ранку злегка тремтіли жита, з рум"яного сходу линуло світло, і м"якими хвилями розпливалося поміж небом і землею.

Луки і лісі під пензлем осені барвисто немов шедеври пейзажиста горять на виставці краси.

Українські письменники а саме Володимир Сосюра Павло Тичина Максим Рильський з фронту передавали аудіозвернення, які підтримували бойовий дух народу.

У мрії все рівне й сьогодні й минуле і щастя і вічність і мить.

А соловей аж горло надриває співає щебече свистить і тьохкає.

 Уся земля, мов килим під тобою, 3 усіх джерел дзвенять мої пісні.

За хвилю знов усе стихає І птахи, крик, і воза стук.

Все кругом жило, змагалось, Ліс дивився і шумів.

Все в нас є. Скільки щастя і світла, скільки сонця сьогодні над нами.

І восени і взимку на місцевому базарчику одна стара жінка чи дві продають ягоди горобини чи калини сушений цвіт стебла й коріння лікувальних рослин.

Стоячи в тумані я нічого не бачив округ себе ні стін ні вікон ні дверей.

А соловейко не відмовляється ні від сухого листя ні від торішньої трави.

Листя лежало на колодах осикових дров на купі гарбузів.

Тихі ніжні зорі спадали з неба ...

По лісах дрімучих темних з луком пращур наш ішов...

Раз якось був тихий літній вечір.

Блискають тільки гострі колючі згуки.

Марина була смілива й проворна.

То ведмідь ішов напитись, остудитися в воді, то збирають під дубами чорні вепри жолуді.

На лісах дрімучих, темних, на незайманих степах спочивала Україна в золотих, дитячих снах.

Не стихав до ночі галас, дикий рев і ніжний спів...

Учітесь, читайте і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.

Немає берегів ні в смерті, ні в любові, в безсмертя, й вічності немає берегів.

У драмі людській небагато дій - дитинство, юність, молодість і старість.

Усе тут мовби однакове: і похилі до води вільхи, і засніжені береги.