Однорідні члени речення, звертання, вставні слова

Розбійник розсміявся, відчинив двері, прослизнув у них, тихо зачинив їх за собою і зник.

Ну, звичайно, я знаю, що я кажу.

Дощ тарабанив по даху з червоної іспанської черепиці, вітер стогнав, дим вибивався з великого каміна,й іскри розсипалися по втрамбованій глиняній підлозі.

Дивитися треба шановний на кого сідаєте.

Мій дорогий Лукасе я оце довго думав і, нарешті, надумав, що інакше діла не буде.

Мамо куди це мене занесло?

Френк миттю підхопився з крісла, відкинув убік телеграфну стрічку і взявся оглядати вудки.

Знаєте, весна, струмочки дзюрчать, у деревах бродить сік, розпускаються бруньки, зацвітають квіти.

Негайно були розгорнуті сучасні атласи і старовинні географічні карти, документи, писані вицвілим чорнилом на пожовклому від часу папері.

Де ти милий чорнобровий?

Сподобавсь видимо козак дівчині

З поривом вітру і дощу,що увірвався до кімнати, з*явилася людина

Він нападав, парирував і завдавав ударів, наступав і відступав, викрикував прокльони і вибухав сміхом.

Він нападав парирував і завдавав ударів, наступав і відступав, викрикував прокльони і вибухав сміхом.

Він нападав, парирував, і завдавав ударів, наступав, і відступав, викрикував прокльони, і вибухав сміхом.

Серце закалатало йому безумно, шалено.

Річна Оскол – чудесна річка, з прозорою лагідною водою, з широкими на лівому березі луками...

Ця знатна родина володіла тисячами акрів землі, незліченими табунами коней і рогатої худоби, великими полями.

Мій Боже милий, як – то мало святих людей на світі стало!

О хвилі вітрові! О сонячні квітки берегові! Перлистих сліз не можете ви стримати...

О, прийди, прийди, хто – небудь, сядь, схилися, припади.

Здавалось це була інша земля ...

Бажання за приказкою сильніше неволі.

Маланка навіть забула свої мрії про землю і жила одним життям.

Скрізь червоніло і на небі, і на узгір'ях, і на горі.

Луки, сади, гори усе зелене та принишкле.

Пагорбки, трави, кущики усе оповите туманом.

Голос духа чути скрізь по курних хатах мужицьких, по верстатах ремісницьких, по місцях недолі й сліз.

Знаряддя праці, кераміка, зброя, якорі, фрагменти старовинних човнів, стовбур дуба усе це пролежало сотні років на Дніпровському дні.

Лежала тут усяка всячина : колесо з велосипеда, стара лампа, гачки, ключі.

Ну, звичайно, я знаю, що кажу.

Онученько, принцесо, розпочинається нова казка зеленого дня!

Діду, уставай казки розповідати!

Іване, принеси мені води.

Свист із неймовірною швидкістю наближався, летів, як здавалося Чернишеві, прямо на нього.

Лети, пташко, з захід сонця, защебечи в шибку.