Односкладні речення ( повторення)

Після заголовка крапки не ставлять.

Знання за плечима не носити.

Уперше складатиму іспити.

Вік живи — вік учись.

Журбою поля не виореш.

Пахощі весняного лугу.

Цього літа градом побило врожай.

Сьогодні світлий день Різдва.

По селу застрибало відлуння цокоту сокири.

Хоч вовком вий!

З поля потягнуло холодом.

Не милуй мене шовково.

На другий день тільки про повінь і говорили.

Не в кожної Насті однакове щастя.

Слухай кожного, але не з кожним говори.

Нас зустрічали хлібом-сіллю.

Невеличка хатинка у лісі.

Довгий яр, білою черемхою залитий.

Пахощі весняного лугу.

Стіна повита хмелем.

Наливайтесь, житечко й ячмінь.

Люблю чернігівську дорогу - весною, влітку, восени.

З полови хліба не спечеш.

До Харкова в`їжджали вночі.

День народження святкуватиму пізніше.

Батьків не вибирають.

Весною в селі встають рано.

Працювати далі над сюжетом чи покинути?

У повітрі стало тепліше й світліше.

З двох бід обирають меншу.

Допоки горіти буде долоні твоєї дотик.

Гаслом завзято нас кличуть уперед.

Не тікай від мене у світ своїх ілюзій.

У житті таке буває тільки раз.

Войовничих гетьманів стара булава…

Один лиш раз на все життя не вистачає каяття.

Яку ще хочем собі славу?

Солодке тяжіння земної орбіти.

В моїй сльозі є сіль землі.

Небо затягло сизими хмарками.

Тут уміють цінувати працю хлібороба.

Танцюють, співають, веселяться на вулиці.

Лінивим не находишся — ледачим не наробишся.

Усоте прославляю буйноту життя.

Мило мені та спокійно серед тої лісової тиші.

З неба, як розтоплене золото, ллється світ сонця.

А за вікном майже весна!

Так хочеться жити в тебе в полоні…

Обійми мене, обійми так лагідно і не пускай…

Без війни не плачуть, без біди не кличуть.

Яскраві зорі рідної землі!