Односкладні речення. неповні речення

Не всякому слову вір ( Нар.тв.)

Обступи мене, ліс...(Л.Костенко)

Митцю не треба нагород...(Л.Костенко)

Туман... Шлагбаум...Тиша... переїзд...(Л.Костенко)

Був молодий і гарний був на вроду...(Л.Костенко)

Як гарно в хаті, як просторо в сінях...(Л.Костенко)

..оце отут скрутили Наливайка

і віддали на мученицьку смерть...(Л.Костенко)

І раптом вголос заридали люди...(Л,Костенко)

Вір очам своїм, а не чужим речам.

Диви яка, іде й не спотикнеться! (Л.Костенко)

В тяжкі часи кривавої сваволі

смертей і кари маємо доволі. (Л,Костенко)

Такі пухкі у Галі рученята,

коса білява, куца і товста.(Л,Костенко)

...Таких родів не густо у Полтаві.(Л,Костенко)

Глуха до пісні, завжди щось спотворить...(Л,Костенко)

Туман...Шлагбаум...Тиша...Переїзд...(Л.Костенко)

Ото як вийде, як заграє брівками,

очима стрельне і туди, й сюди...(Л,Костенко)

Де треба, вчасно притамує гнів,

Де треба, скаже правди половину..(Л,Костенко)

Торкнувся шклянки білими вустами.

Повільно пив. і випив. І погас. (Л.Костенко)

...Мені всю ніч в очах це маячіло.(Л,Костенко)

Підсудна слізьми очі не зросила,

і милосердя в права не просила..(Л,Костенко)

В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей...(Леся Українка).

Відтак бачив її(Анну) частіше..( О,Кобилянська).

Нема розумнішої служби, як гражданська...(І.Карпенко -Карий)

Не так шкода мені матері, як шкода чобіт. (І Нечуй- Левицький)

Іди і лайся, про мене, хоч до самого вечора..(І,Нечуй-Левицький)

Карпові стало соромно (І,Нечуй-Левицький)

Кидай роботу, Омельку, кидай майструвать(І,Нечуй-Левицький)

Вже сонце низько спустилось над лісом(І,Нечуй-Левицький)

До природної звичності української селянки в неї пристало щось вже дуже солодке, аж нудне.(І,Нечуй-Левицький)

-А йдіть, діточки, полуднувать та й батька кличте(І,Нечуй-Левицький)

На дзвіниці вдарили в дзвін(І,Нечуй-Левицький)

Лаврінові слова запали Карпові в душу(І,Нечуй-Левицький)

Одчинили церкву(І.Нечуй-Левицький)

Старий Кайдаш кинув струга і перехрестився(І,Нечуй-Левицький)

Несли, несли з чужого поля

І в Україну принесли

великих слов велику силу(Т,Шевченко)

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля(Т,шевченко)

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра...(Т,Шевченко)

І смеркає,і світає...(Т,Шевченко)

Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!(Т,Шевченко)

Смеркалося..огонь огнем

кругом запалало... (Т,Шевченко)

Все покажем! тілько дайте

Себе в руки взяти...(Т,Шевченко0

За горами гори. хмарою повиті,

Засіяні горем, кровію политі...(Т,Шевченко)

Справили віз, і сяк-так, на трьох колесах, можна було доїхати...(Г,Квітка- Основ'яненко)

З гармат по горобцях не стріляють.

Лови летючу мить життя...

Хліб святий приймаємо...Сідайте, люди добрі.(Г,квітка-Основ'яненко)

Після сього посватаних і посадили, як звичайно, на покуть, на посад...(Г,квітка-Основ'яненко)

Діло з грушею скінчилося несподівано(І,Нечуй-Левицький)