Односкладні й неповні речення

По селу застрибало відлуння цокоту сокири.

Навколо запахло чебрецем і м’ятою.

Напечемо солодкої цибулі, із підчеревини нашкваримо шкварок.

Передсвітанкова весняна тиша рідних полів.

Батьківщину і матір не вибирають.

У тихім сквері серед віт мармурова Венера.

Вузенька вуличка. Стіна, повита хмелем.

У синіх відрах листя лопушине.

Твої спогади світлі, але щемливі.

За вікном жоржини й чорнобривці.

Бережи честь змолоду.

Ночвами моря не перепливеш.

Лупайте сю скалу!

 Поспішайте творити добро!

Щозміни норму виконуємо на сто відсотків.

Батьків не вибирають.

Нарешті ремонтують магістраль.

Правди не сховаєш.

Коней на переправі не міняють.

З двох бід вибирають меншу.

День народження святкуватиму пізніше.

Правда неправду перетягне.

Немає пісні без любові.

Держи кишеню і уста замкненими.

Спинися, мить, зіграй сонату вічну!

Весна, і смерть, і світле воскресіння.

По радіо повідомляють про нельотну погоду.

Семеро одного не ждуть.

Дарованому коневі в зуби не дивляться.

Незабаром має світати.

Більшість птахів – співочі. 

Пташка красива своїм пір’ям, а людина – своїм знанням. 

Побажаю тобі щастя та веселої долі. 

Шилом моря не нагрієш.

Прозору тишу протинав стук дятла по дзвінкій корі, наче бив він у дерев’яний

дзвоник.

Люблю зелені степи нашої північної Вкраїни. 

А з синім небом вже щось діється. 

Доводилося вам їздити пізньої весни чи раннього літа по Україні? 

Любуєшся на картину нічної степової краси, смакуєш раєве смакування.

Рослинам, зібраним на Івана Купала, приписували чудодійні лікарські

властивості.

Через усю Вкраїну вогнем прокотилася війна біль і горе народу. 

Діти хлопчик і дівчинка шептались поміж себе.

Квітку метелик цілує, обрії – сонце, вітер – берізку німую.

Душа його прохала волі молодої сили простору.

Петро виймає з кишені свою цяцьку кресало з напильника і кремінь аж з

Карпатських гір.

Дядько Євмен лісник одного з об’їздів борівського лісництва того дня прокинувся на світанні.

А воно могутнє світило все більше виповнювало світ. 

Одна з прибулих молода дівчина плела вінок з польових квітів. 

Видатні поети і письменники України Павло Тичина Максим Рильський та інші

своїми перекладами ознайомили рідний народ з кращими зразками грузинської класичної поезії.

В гаю химерна тінь.

Навколо тільки дрімучий тютюн і мак. 

Наймити вже спорожнили довженні вози і один напуває коней а другий сміття загрібає граблями до стогу.

У нього очі наче волошки в житі.

Напевне в кожному із нас дрімає щось від Піфагора. 

В осінній млі така прозора мить минулих днів розстріляних шрапнеллю.

Хорив має сімнадцять літ; у припухлих губах – дитяча наївність, а в очах, таких

синіх, як весняний ряст, – незбагненний подив, ніби він уперше побачив світ.

 Одну доньку назвали батьки Вишенькою, а другу Вінничкою. 

Поставили Вишенька зі своїм чоловіком дерев’яну хату на правому березі Бугу, а Вінничка на лівому.

 Одна хата підведена червоним, друга синім, та вкрита соломою, сусідня очеретом.

Суспільство здорове, життєздатне, коли воно складається не з безликих

індивідумів, а складається з громадян, патріотів своєї землі.

Так одні колись нікому не відомі міста й країни набувають великого значення й могутності інші відходять у небуття або ж втрачають свою колишню велич.

Коло бабусиної хати ростуть вишні біля хвіртки кучерявий бузок а від вулиці

явори.

Своя мазанка ліпша від чужої світлиці. 

Частину кавунів відправляли по річці а іншу возами перевозили на станцію.

Мати часто говорила мені що треба любити світ а сестрі про дружбу і підтримку в сім’ї.

Згодом тут виросло селище а потім містечко Бич зараз це село Тустановичі.

Усвідомлення себе як особистості здійснюється через мову рідних людей а тому протягом усього свого життя кожен сприймає цю першу мову в оточенні спогадів про батька й матері братів і сестер спогадів про рідний дім.

Світає на сході а на заході...

Про нього часто говорять а про неї ні. 

Шурхотить ковила, піднімається шабельник співає іван-чай а осокори...

1

2

3

4

5

1

2

3

4

жодного

1

2

3

4

5

6

На луках під гарячим сонцем дуже пахло свіжою травою й польовими квітами.

Цілі вулиці викошено огнем-косою. 

Весною в селі встають рано.

На вільну душу ланцюгів нема. 

Нема краси в завзятості безсилій.

особовим дієсловом наказового способу першої особи однини 

дієсловом дійсного способу майбутнього часу множини в І особі 

особовим дієсловом у ІІІ особі множини 

особовим дієсловом у ІІ особі однини 

дієслівними формами на -но, -то (зі зв’язкою або без неї)

Порятуйте красу у зерні, у стеблі, у рослині. 

 І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій не забудьте пом’янути незлим тихим словом.

Усю худобу звичайно пасу на луках, на полях чи в лісах.

Крашанки фарбували природними барвниками із трав, кори та ягід у

червоний, жовтий, синій, зелений та золотистий кольори.

Лише біля теплих морів добував сіль.

1, 5

3, 5

3, 4

3, 6

4, 6

1, 2, 3, 4

1, 3, 4, 5

2, 3, 5, 6

1, 4, 5, 6

3, 4, 5, 6

2

3

4

5

6

 Умій сказати, умій і промовчати. 

Для правди багато слів не треба. 

Краще послизнутись ногою, ніж язиком. 

Посадили зелений сад навколо міста. 

Не вислухана мова не варта нічого.