Підготовка до ЗНО

зроду-віку, з давніх-давен, спрадавна 

видимо-невидимо, анічичирк, аби-де 

як-не-як, в основному, по-чиновницьки 

по-четверте, всього-на-всього, щосереди

зіставити, просьба, зябра 

усмішці, смієшся, посмішка 

несеться, тюльпан, тьмяно 

перифраз, фонетика, любов 

свис..нути, ненавис..ний, пес..ливий 

тиж..невий, тріс..нути, захис..ник 

навмис..но, провіс..ник, хвас..нути 

радіс..ний, аген..ство, ціліс..ний 

екскурсоводом було наведено невідомі факти про неї. 

усі експонати вразили нас своїм різноманіттям. 

уважно слухайте гіда, робіть короткі записи.

наші знання з історії були дуже доречними. 

За теорією Ч. Дарвіна було знято кілька цікавих науково-популярних фільмів. 

За теорією Ч. Дарвіна тривалий час уважно слідкували науковці в Кембриджі. 

За теорією Ч. Дарвіна головною рушійною силою еволюції є природний добір. 

За теорією Ч. Дарвіна з’явилися й інші пояснення чинників еволюції видів.

Люди прагнуть пізнати далекі світи, але той, що до нас ближчий від усіх, вивчили зовсім мало. 

Нині вивчено лише п’ять відсотків дна Світового океану, тому якнайцікавіші відкриття в дослідників ще попереду. 

Після відкриття 1875 року Маріанської западини, найбільш глибокого місця на планеті, там побувало лише три людини. 

На батискафі «Трієст» 1960 року Жак Пікар і Дон Волш сягнули найрекорднішої глибини – 10 916 метрів. 

Париж, Збараж, грек 

киргиз, Норвегія, Кавказ 

Сиракузи, боягуз, Тибет

Запоріжжя, латиш, Світязь

Щасливий і веселий він глянув на високе небо. 

Важка від насіння, низько нахилялася жалка кропива. 

Дорога повела в порослі густими лісами гори. 

Налякані незнайомими звуками, коні пряли вухами.

лежачий, посивілий, побачений, оформлений 

накреслений, зшитий, нафарбований, помолодівший 

зацікавлений, роблячий, уславлений, змарнілий 

розвалений, потемнівший, палаючий, знайдений 

неждано/негадано, раз/у/раз, рано/вранці

сам/на/сам, без/кінця/краю, на/прикінці 

до/побачення, кінець/кінцем, на/щастя 

хтозна/звідки, усього/на/всього, до/пізна 

«Може, у цій лісовій хатинці ховається зараз Мавка» – подумалось мені.

Мені сказав розумний садівник: «Коли пересаджуєш дерево, роби це з любов’ю». 

«Краса і мудрість – писав Еріх – не розкіш, не привілей, а радість, дарована всьому світу». 

Мирослав Дочинець радить – «Не виставляй напоказ усе, що маєш, – завтра вже нікого не здивуєш». 

коротший, щонайкращий 

ближчий, більш гарячіший 

добріший, найменш удалий 

вужчий, найменш потрібний

Навіщо мені весна, коли твої очі — проліски?

Золотожари літня ніч губила, і матіола мліла запашна.

Зігрій мене, бо осінь за вікном про себе тихим сумом сповістила.

То все було в весняній круговерті, у юності щасливому гнізді.

А вже весна, і знову серця щем, і знов надія мертва оживає.

Любі дерева, справжня весна ще далеко, ще за горами, за морями.

Весна, коли сонце тече по деревах, по будинках, по рамах вікон.

Перед весною зачудовано стоять дерева, затих вечір, спинилася хмарина.

Ціле літо виноград п’явся на риштовання з трубок і дроту, доки не заціпенів.

Увечері стало хмаритись, тому смеркало швидко.

Життя гортає сторінки, не зупиняється, годинник свариться роками на стіні.

Самотність — як обірвана струна, вона ніколи не буває в парі.

Розгулялось літо в росах, в золотих пшеничних косах, в полинових перевеслах.

Давай ще раз побудемо ми разом, нам вечір цей сам Бог подарував.

Глянь за вікно: який чарівний вечір запалює над озером свічки!

Стара черемха заздро поглядала на першу вишню, визрілу несміло.

Народилося літо з дощів і снігів, наполохано сіло в садочку під вишнею.

Зустрілись двоє пізно по зимі, та вже й на скронях паморозь зимова.

Мені чомусь наснилася весна, така ясна, така сліпучо-біла.

Мати жде і поглядом далеким шукає битий, посивілий шлях.

Початок літа — і з-під батьківської опіки виходить молоде покоління.

Молоді серця вбирають напутні слова, повні мудрості й доброти.

Дивлячись на край свіжої ріллі, бачу кінець літа.

Синиці, зозулі розгойдують квітневий досвіток, розворушують кожну гілочку.

Під тихий крок зорі, під води призаснулі на цей пісок і ми вкладем свій крок.

Червоне сонце закотилося в імлу й пірнуло за обрій.

Жваве полум’я жагуче здійнялося вгору й засичало.

Снігопади припинилися, і над селом розпогодилося.

Насилає зима холоди, і зовні сумне село стає врочисто білим!

Нехай добро завертає у кожен дім і сіє своє золоте зерно.

Годі бити байдики!

Осінь сіла відпочити.

3 журбою радість обнялися.

Сергій — ні риба ні м’ясо.

Ранки стають морозними.

Літо й досі не здається.

Батько з сином були терплячими.

Чумацький Шлях — сузір’я.

Братик нашкодив і накивав п’ятами.

Кожен з нас, буває, помиляється.

Ще сонячні промені сплять.

Не все пробачить можна і забути.

Сусіди почали бити тривогу.

Сиплеться і сиплеться осіннє листя.

Сміливі завжди мають щастя.

Поети вічні перехожі.

У високості — блакить.

Старі дуби, спасибі вам за осінь!

Мій перший вірш написаний в окопі.

Краплини перші вдарили об шибку.

Мораль — в піску зарита.

Я — не мудрець, я лиш поет.

За обрієм наші найпотаємніші мрії.

Весна — художник дуже знаменитий.

Не даруйте жовті тюльпани — квіти розлуки.