Підготовка до ЗНО. Українська мова. 32 питання

Куди кінь з копитами, туди й жаба з хвостом.

Хлопчик говорив швидко, мов ковтав слова.

А я вмер би, аби ще раз голос твій почути.

Люблю, коли у вікно дерева поглядають.

Як я люблю оці години праці, коли усе навколо завмира.

Куди кінь з копитами, туди й жаба з хвостом.

Хлопчик говорив швидко, мов ковтав слова.

А я вмер би, аби ще раз голос твій почути.

Люблю, коли у вікно дерева поглядають.

Як я люблю оці години праці, коли усе навколо завмира.

Куди кінь з копитами, туди й жаба з хвостом.

Хлопчик говорив швидко, мов ковтав слова.

А я вмер би, аби ще раз голос твій почути.

Люблю, коли у вікно дерева поглядають.

Як я люблю оці години праці, коли усе навколо завмира.

Куди кінь з копитами, туди й жаба з хвостом.

Хлопчик говорив швидко, мов ковтав слова.

А я вмер би, аби ще раз голос твій почути.

Люблю, коли у вікно дерева поглядають.

Як я люблю оці години праці, коли усе навколо завмира.

Я людина, якій судилося ще жить.

Хто говорить від серця, тому все відгукнеться.

Пісні дзвенять там, де птахи народились.

Климко звівся, щоб краще було видно шлях.

Треба так звалити дерево, щоб воно не звалило інших.

Я людина, якій судилося ще жить.

Хто говорить від серця, тому все відгукнеться.

Пісні дзвенять там, де птахи народились.

Климко звівся, щоб краще було видно шлях.

Треба так звалити дерево, щоб воно не звалило інших.

Я людина, якій судилося ще жить.

Хто говорить від серця, тому все відгукнеться.

Пісні дзвенять там, де птахи народились.

Климко звівся, щоб краще було видно шлях.

Треба так звалити дерево, щоб воно не звалило інших.

Я людина, якій судилося ще жить.

Хто говорить від серця, тому все відгукнеться.

Пісні дзвенять там, де птахи народились.

Климко звівся, щоб краще було видно шлях.

Треба так звалити дерево, щоб воно не звалило інших.

Хай суд іде так, як велять йому народи.

Скажи мені що-небудь, щоб я тебе побачив.

Попереду вічність, бо велика любов невмируща.

Не забули його в селі, хоч і довго не повертався в рідний край.

Скрізь, куди сягали відсвіти, уся земля була встелена людом.

Хай суд іде так, як велять йому народи.

Скажи мені що-небудь, щоб я тебе побачив.

Попереду вічність, бо велика любов невмируща.

Не забули його в селі, хоч і довго не повертався в рідний край.

Скрізь, куди сягали відсвіти, уся земля була встелена людом.

Хай суд іде так, як велять йому народи.

Скажи мені що-небудь, щоб я тебе побачив.

Попереду вічність, бо велика любов невмируща.

Не забули його в селі, хоч і довго не повертався в рідний край.

Скрізь, куди сягали відсвіти, уся земля була встелена людом.

Хай суд іде так, як велять йому народи.

Скажи мені що-небудь, щоб я тебе побачив.

Попереду вічність, бо велика любов невмируща.

Не забули його в селі, хоч і довго не повертався в рідний край.

Скрізь, куди сягали відсвіти, уся земля була встелена людом.

Він лицар був, дарма що постоли діряві.

Як захоче коза сіна, то до воза прийде.

На дах я пробрався аж тоді, коли ніч настала.

Сумую за невідомим, що завжди манить далиною.

Вертіли пани мужиками, як хотіли того самі.

Він лицар був, дарма що постоли діряві.

Як захоче коза сіна, то до воза прийде.

На дах я пробрався аж тоді, коли ніч настала.

Сумую за невідомим, що завжди манить далиною.

Вертіли пани мужиками, як хотіли того самі.

Він лицар був, дарма що постоли діряві.

Як захоче коза сіна, то до воза прийде.

На дах я пробрався аж тоді, коли ніч настала.

Сумую за невідомим, що завжди манить далиною.

Вертіли пани мужиками, як хотіли того самі.

Він лицар був, дарма що постоли діряві.

Як захоче коза сіна, то до воза прийде.

На дах я пробрався аж тоді, коли ніч настала.

Сумую за невідомим, що завжди манить далиною.

Вертіли пани мужиками, як хотіли того самі.

Залазили туди, де доводилося пробиватися крізь замети.

Вовк підійшов до води, щоб лизнути її солонини.

Місяць перейшов на половину неба, коли ми приїхали додому.

Любиш мене не так віддано, як я думала.

Душа летить у дитинство, бо їй на світі тепло тільки там.

Залазили туди, де доводилося пробиватися крізь замети.

Вовк підійшов до води, щоб лизнути її солонини.

Місяць перейшов на половину неба, коли ми приїхали додому.

Любиш мене не так віддано, як я думала.

Душа летить у дитинство, бо їй на світі тепло тільки там.

Залазили туди, де доводилося пробиватися крізь замети.

Вовк підійшов до води, щоб лизнути її солонини.

Місяць перейшов на половину неба, коли ми приїхали додому.

Любиш мене не так віддано, як я думала.

Душа летить у дитинство, бо їй на світі тепло тільки там.

Залазили туди, де доводилося пробиватися крізь замети.

Вовк підійшов до води, щоб лизнути її солонини.

Місяць перейшов на половину неба, коли ми приїхали додому.

Любиш мене не так віддано, як я думала.

Душа летить у дитинство, бо їй на світі тепло тільки там.

Марко й далі співав, дарма що пісню його глушили гармати.

Уже молебень відслужили, бо затужили дзвони, затужили.

Ми не такі, щоб зрадити людину.

Як пахне хліб – це знає кожен.

Сонце світить так яскраво, що дивитись боляче.

Марко й далі співав, дарма що пісню його глушили гармати.

Уже молебень відслужили, бо затужили дзвони, затужили.

Ми не такі, щоб зрадити людину.

Як пахне хліб – це знає кожен.

Сонце світить так яскраво, що дивитись боляче.

Марко й далі співав, дарма що пісню його глушили гармати.

Уже молебень відслужили, бо затужили дзвони, затужили.

Ми не такі, щоб зрадити людину.

Як пахне хліб – це знає кожен.

Сонце світить так яскраво, що дивитись боляче.

Марко й далі співав, дарма що пісню його глушили гармати.

Уже молебень відслужили, бо затужили дзвони, затужили.

Ми не такі, щоб зрадити людину.

Як пахне хліб – це знає кожен.

Сонце світить так яскраво, що дивитись боляче.