Підготовка до НМТ

Щоб книга побачила світ, величезну роботу зробила Ганна Принц – президент Фонду Бориса Гмирі.

Тільки якщо опануєш вміння володіти своїм голосом, станеш оперним співаком.

Ця цікава книга не лише майбутнім оперним співакам, які мріють пізнати таємниці вокальної майстерності, а й широкому колу читачів.

Коли читаєш записи Гмирі, перед нами постає жива людина.

Професіонали дізнаються, як на багато років зберегти голос.

Щоб книга побачила світ, величезну роботу зробила Ганна Принц – президент Фонду Бориса Гмирі.

Тільки якщо опануєш вміння володіти своїм голосом, станеш оперним співаком.

Ця цікава книга не лише майбутнім оперним співакам, які мріють пізнати таємниці вокальної майстерності, а й широкому колу читачів.

Коли читаєш записи Гмирі, перед нами постає жива людина.

Професіонали дізнаються, як на багато років зберегти голос.

Щоб книга побачила світ, величезну роботу зробила Ганна Принц – президент Фонду Бориса Гмирі.

Тільки якщо опануєш вміння володіти своїм голосом, станеш оперним співаком.

Ця цікава книга не лише майбутнім оперним співакам, які мріють пізнати таємниці вокальної майстерності, а й широкому колу читачів.

Коли читаєш записи Гмирі, перед нами постає жива людина.

Професіонали дізнаються, як на багато років зберегти голос.

Щоб книга побачила світ, величезну роботу зробила Ганна Принц – президент Фонду Бориса Гмирі.

Тільки якщо опануєш вміння володіти своїм голосом, станеш оперним співаком.

Ця цікава книга не лише майбутнім оперним співакам, які мріють пізнати таємниці вокальної майстерності, а й широкому колу читачів.

Коли читаєш записи Гмирі, перед нами постає жива людина.

Професіонали дізнаються, як на багато років зберегти голос.

Основним джерелом солі, цукру та жиру є харчові продукти, що зазнали технологічного оброблення.

Що вищий рівень фізичної активності, то більше енергії потрібно отримувати з їжею.

Принципів збалансованого харчування варто дотримуватися, щоб зберегти здоров’я на довгі роки.

Люди живуть довше, коли роблять здоровий вибір харчів.

Картоплю не враховують у рекомендованій кількості овочів, тому її треба споживати так, щоб вона не замінила овочевий раціон.

Основним джерелом солі, цукру та жиру є харчові продукти, що зазнали технологічного оброблення.

Що вищий рівень фізичної активності, то більше енергії потрібно отримувати з їжею.

Принципів збалансованого харчування варто дотримуватися, щоб зберегти здоров’я на довгі роки.

Люди живуть довше, коли роблять здоровий вибір харчів.

Картоплю не враховують у рекомендованій кількості овочів, тому її треба споживати так, щоб вона не замінила овочевий раціон.

Основним джерелом солі, цукру та жиру є харчові продукти, що зазнали технологічного оброблення.

Що вищий рівень фізичної активності, то більше енергії потрібно отримувати з їжею.

Принципів збалансованого харчування варто дотримуватися, щоб зберегти здоров’я на довгі роки.

Люди живуть довше, коли роблять здоровий вибір харчів.

Картоплю не враховують у рекомендованій кількості овочів, тому її треба споживати так, щоб вона не замінила овочевий раціон.

Основним джерелом солі, цукру та жиру є харчові продукти, що зазнали технологічного оброблення.

Що вищий рівень фізичної активності, то більше енергії потрібно отримувати з їжею.

Принципів збалансованого харчування варто дотримуватися, щоб зберегти здоров’я на довгі роки.

Люди живуть довше, коли роблять здоровий вибір харчів.

Картоплю не враховують у рекомендованій кількості овочів, тому її треба споживати так, щоб вона не замінила овочевий раціон.

Перед світом чорніє ніч надворі, і час гасить світло, щоб його день не засоромив своїм промінням.

Мати сита, коли діти не голодні.

Де колосяться жита, в’ється літо золоте.

Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди.

Часом Десна розливалася так пишно, що у воді потопало село.

Перед світом чорніє ніч надворі, і час гасить світло, щоб його день не засоромив своїм промінням.

Мати сита, коли діти не голодні.

Де колосяться жита, в’ється літо золоте.

Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди.

Часом Десна розливалася так пишно, що у воді потопало село.

Перед світом чорніє ніч надворі, і час гасить світло, щоб його день не засоромив своїм промінням.

Мати сита, коли діти не голодні.

Де колосяться жита, в’ється літо золоте.

Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди.

Часом Десна розливалася так пишно, що у воді потопало село.

Перед світом чорніє ніч надворі, і час гасить світло, щоб його день не засоромив своїм промінням.

Мати сита, коли діти не голодні.

Де колосяться жита, в’ється літо золоте.

Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди.

Часом Десна розливалася так пишно, що у воді потопало село.

Ми діємо залежно від того, яке у нас небо на душі.

Іди, дощику, щоб плодами красувалися сади.

Ми зрушимо гори, якщо силами зберемось.

Пісню треба захищати так, як захищають рідний край.

Вогонь не загасає, бо ти пильнуєш жар.

Ми діємо залежно від того, яке у нас небо на душі.

Іди, дощику, щоб плодами красувалися сади.

Ми зрушимо гори, якщо силами зберемось.

Пісню треба захищати так, як захищають рідний край.

Вогонь не загасає, бо ти пильнуєш жар.

Ми діємо залежно від того, яке у нас небо на душі.

Іди, дощику, щоб плодами красувалися сади.

Ми зрушимо гори, якщо силами зберемось.

Пісню треба захищати так, як захищають рідний край.

Вогонь не загасає, бо ти пильнуєш жар.

Ми діємо залежно від того, яке у нас небо на душі.

Іди, дощику, щоб плодами красувалися сади.

Ми зрушимо гори, якщо силами зберемось.

Пісню треба захищати так, як захищають рідний край.

Вогонь не загасає, бо ти пильнуєш жар.

Тільки зрадникам дано волю йти туди, куди їм хочеться.

Повертаймось до шляхів, де батьки ходили.

Пісню захищай так, як захищають рідний край.

І рани Києва вже тим були мої, що пам'ять їх болить.

Люблю людей землі своєї, бо я її син.

Тільки зрадникам дано волю йти туди, куди їм хочеться.

Повертаймось до шляхів, де батьки ходили.

Пісню захищай так, як захищають рідний край.

І рани Києва вже тим були мої, що пам'ять їх болить.

Люблю людей землі своєї, бо я її син.

Тільки зрадникам дано волю йти туди, куди їм хочеться.

Повертаймось до шляхів, де батьки ходили.

Пісню захищай так, як захищають рідний край.

І рани Києва вже тим були мої, що пам'ять їх болить.

Люблю людей землі своєї, бо я її син.

Тільки зрадникам дано волю йти туди, куди їм хочеться.

Повертаймось до шляхів, де батьки ходили.

Пісню захищай так, як захищають рідний край.

І рани Києва вже тим були мої, що пам'ять їх болить.

Люблю людей землі своєї, бо я її син.

Щоб урожаї добрі мати, треба землю обробляти.

Я утверджуюсь, бо я живу!

Де кров текла козацька, трава зеленіє.

Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди.

Вертіли пани мужиками, як хотіли того самі.

Щоб урожаї добрі мати, треба землю обробляти.

Я утверджуюсь, бо я живу!

Де кров текла козацька, трава зеленіє.

Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди.

Вертіли пани мужиками, як хотіли того самі.

Щоб урожаї добрі мати, треба землю обробляти.

Я утверджуюсь, бо я живу!

Де кров текла козацька, трава зеленіє.

Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди.

Вертіли пани мужиками, як хотіли того самі.

Щоб урожаї добрі мати, треба землю обробляти.

Я утверджуюсь, бо я живу!

Де кров текла козацька, трава зеленіє.

Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди.

Вертіли пани мужиками, як хотіли того самі.

Куди кінь з копитами, туди й жаба з хвостом.

Хлопчик говорив швидко, мов ковтав слова.

А я вмер би, аби ще раз голос твій почути.

Люблю, коли у вікно дерева поглядають.

Як я люблю оці години праці, коли усе навколо завмира.

Куди кінь з копитами, туди й жаба з хвостом.

Хлопчик говорив швидко, мов ковтав слова.

А я вмер би, аби ще раз голос твій почути.

Люблю, коли у вікно дерева поглядають.

Як я люблю оці години праці, коли усе навколо завмира.

Куди кінь з копитами, туди й жаба з хвостом.

Хлопчик говорив швидко, мов ковтав слова.

А я вмер би, аби ще раз голос твій почути.

Люблю, коли у вікно дерева поглядають.

Як я люблю оці години праці, коли усе навколо завмира.

Куди кінь з копитами, туди й жаба з хвостом.

Хлопчик говорив швидко, мов ковтав слова.

А я вмер би, аби ще раз голос твій почути.

Люблю, коли у вікно дерева поглядають.

Як я люблю оці години праці, коли усе навколо завмира.

Я людина, якій судилося ще жить.

Хто говорить від серця, тому все відгукнеться.

Пісні дзвенять там, де птахи народились.

Климко звівся, щоб краще було видно шлях.

Треба так звалити дерево, щоб воно не звалило інших.

Я людина, якій судилося ще жить.

Хто говорить від серця, тому все відгукнеться.

Пісні дзвенять там, де птахи народились.

Климко звівся, щоб краще було видно шлях.

Треба так звалити дерево, щоб воно не звалило інших.

Я людина, якій судилося ще жить.

Хто говорить від серця, тому все відгукнеться.

Пісні дзвенять там, де птахи народились.

Климко звівся, щоб краще було видно шлях.

Треба так звалити дерево, щоб воно не звалило інших.

Я людина, якій судилося ще жить.

Хто говорить від серця, тому все відгукнеться.

Пісні дзвенять там, де птахи народились.

Климко звівся, щоб краще було видно шлях.

Треба так звалити дерево, щоб воно не звалило інших.

Хай суд іде так, як велять йому народи.

Скажи мені що-небудь, щоб я тебе побачив.

Попереду вічність, бо велика любов невмируща.

Не забули його в селі, хоч і довго не повертався в рідний край.

Скрізь, куди сягали відсвіти, уся земля була встелена людом.

Хай суд іде так, як велять йому народи.

Скажи мені що-небудь, щоб я тебе побачив.

Попереду вічність, бо велика любов невмируща.

Не забули його в селі, хоч і довго не повертався в рідний край.

Скрізь, куди сягали відсвіти, уся земля була встелена людом.

Хай суд іде так, як велять йому народи.

Скажи мені що-небудь, щоб я тебе побачив.

Попереду вічність, бо велика любов невмируща.

Не забули його в селі, хоч і довго не повертався в рідний край.

Скрізь, куди сягали відсвіти, уся земля була встелена людом.

Хай суд іде так, як велять йому народи.

Скажи мені що-небудь, щоб я тебе побачив.

Попереду вічність, бо велика любов невмируща.

Не забули його в селі, хоч і довго не повертався в рідний край.

Скрізь, куди сягали відсвіти, уся земля була встелена людом.

Він лицар був, дарма що постоли діряві.

Як захоче коза сіна, то до воза прийде.

На дах я пробрався аж тоді, коли ніч настала.

Сумую за невідомим, що завжди манить далиною.

Вертіли пани мужиками, як хотіли того самі.

Він лицар був, дарма що постоли діряві.

Як захоче коза сіна, то до воза прийде.

На дах я пробрався аж тоді, коли ніч настала.

Сумую за невідомим, що завжди манить далиною.

Вертіли пани мужиками, як хотіли того самі.

Він лицар був, дарма що постоли діряві.

Як захоче коза сіна, то до воза прийде.

На дах я пробрався аж тоді, коли ніч настала.

Сумую за невідомим, що завжди манить далиною.

Вертіли пани мужиками, як хотіли того самі.

Він лицар був, дарма що постоли діряві.

Як захоче коза сіна, то до воза прийде.

На дах я пробрався аж тоді, коли ніч настала.

Сумую за невідомим, що завжди манить далиною.

Вертіли пани мужиками, як хотіли того самі.

Залазили туди, де доводилося пробиватися крізь замети.

Вовк підійшов до води, щоб лизнути її солонини.

Місяць перейшов на половину неба, коли ми приїхали додому.

Любиш мене не так віддано, як я думала.

Душа летить у дитинство, бо їй на світі тепло тільки там.

Залазили туди, де доводилося пробиватися крізь замети.

Вовк підійшов до води, щоб лизнути її солонини.

Місяць перейшов на половину неба, коли ми приїхали додому.

Любиш мене не так віддано, як я думала.

Душа летить у дитинство, бо їй на світі тепло тільки там.

Залазили туди, де доводилося пробиватися крізь замети.

Вовк підійшов до води, щоб лизнути її солонини.

Місяць перейшов на половину неба, коли ми приїхали додому.

Любиш мене не так віддано, як я думала.

Душа летить у дитинство, бо їй на світі тепло тільки там.

Залазили туди, де доводилося пробиватися крізь замети.

Вовк підійшов до води, щоб лизнути її солонини.

Місяць перейшов на половину неба, коли ми приїхали додому.

Любиш мене не так віддано, як я думала.

Душа летить у дитинство, бо їй на світі тепло тільки там.

Марко й далі співав, дарма що пісню його глушили гармати.

Уже молебень відслужили, бо затужили дзвони, затужили.

Ми не такі, щоб зрадити людину.

Як пахне хліб – це знає кожен.

Сонце світить так яскраво, що дивитись боляче.

Марко й далі співав, дарма що пісню його глушили гармати.

Уже молебень відслужили, бо затужили дзвони, затужили.

Ми не такі, щоб зрадити людину.

Як пахне хліб – це знає кожен.

Сонце світить так яскраво, що дивитись боляче.

Марко й далі співав, дарма що пісню його глушили гармати.

Уже молебень відслужили, бо затужили дзвони, затужили.

Ми не такі, щоб зрадити людину.

Як пахне хліб – це знає кожен.

Сонце світить так яскраво, що дивитись боляче.

Марко й далі співав, дарма що пісню його глушили гармати.

Уже молебень відслужили, бо затужили дзвони, затужили.

Ми не такі, щоб зрадити людину.

Як пахне хліб – це знає кожен.

Сонце світить так яскраво, що дивитись боляче.