Просте ускладнене речення

Грати словом долею грати.

Душа не свита не одягнеш другу.

Щастя це трикутник а в нім три боки віра надія любов.

Найбільш гірка отрута нашого морального буття безнадійність.

Ти мій жорстокий лиходій мій дикий поклик цілоденний.

Це ж велика дурість хотіти говорити а не хотіти бути зрозумілим.

Пристрасть це натхнення тіла а кохання це натхнення душі.

Поет пророк поет новатор і вільний мучень життьовий.

Ти знаєш що ти людина?

Ти зважай на поклик серця ніжний друже!

Ти не знаєш чому так зробилося гарно відразу?

Ти граєш і не музику а ніч обвітрену століттями розлуки.

І все ж не обминайте люди осінньої журливої краси падолисту.

Ти справжній лицар сину! Ти вславиш Україну!

Не тратьте куме сили спускайтеся на дно.

Вітаю тебе мій добрий мій єдиний друже.

Віддамо Вітчизні всі пориви і дум політ і силу наших рук.

На мент єдиний залиши свій сум думки і горе… 

І возвеличимо на диво і розум наш і наш язик... 

У кожного своя пустеля і свої міражі. 

У мудрої людини довгі вуха й короткий язик.

Хрести лелеки мальви і жоржини були його єдині глядачі.

А тим часом місяць пливе оглядати і небо і зорі і землю і море.

Література й народна поезія рідні сестри що взаємно збагачуються.

Не губіться прошу вас у морі людському!

Слово честі мамо й тату буду менших доглядати!

Колись-колись Крим як відомо звався Таврія.

Здається ж люди все у них людське але душа ще з дерева не злізла.

Веселi дотепнi люди дуже по-моєму потрiбнi для життя потрiбнiшi за серйозних поважних i суворих.

Ех якби діти хоч одним оком могли побачити що з них виросте коли вони добрих порад не слухатимуться може замислилися б може б схаменулися вчасно.

Але то і є секрет великого художнього твору що він не старіється лише перероджується в людській уяві певна річ бо тільки ж там він і живе.

Минуло по суті зовсім небагато часу і людина здобула крила піднялася в повітря перетнула океани.

Завжди і скрізь будуть квіти для того хто хоче бачити квіти.

Вона малює піч синім і червоним чорним і рудим жовтим і зеленим.

Люблю я бистрину життя прозору поривну глибоку.

Солодка хвала від ворога на полі бою та не в полоні!

Коли все дуже правильно й бездоганно тоді виникає сумнів.

Молодь вийшла в сад погуляти поспівати та пожартувати.

І сам собі постань законом і не вагайся не блажи...

Випробування зміцнюють дух і ведуть до життя.

Поле залите таємним молочним світлом безшумно розсувалося перед нами.

Стражданнями визначено нам добувати зернини мудрості не видобуті з книжок.

Покрите хмарами сонце на цей день червоно вибилося з-за гори.

Утомлені своїм довічним рабством вони жадають розірвати пута.

Не взявши книжки в руки не опануєш науки.

Від сторожа Михайла ми тікали не чуючи ніг.

Не поклонившись до землі гриба не знайдеш.

Озирнувшись ми почали пересуватися до лісового озера.