Складнопідрядні речення

А Уже сонце хилилося до заходу, як у степу показалася велика чорна плахта.

Б  Старий дзвонар одного давнього вечора розповідав, як десь дівчата дзвонами привертали парубочі серця .

В Зібралася ціла флотилія, наче з якого великого переможного походу верталися.

 Г  Назбирали багато сухого бадилля, щоб було чим цілу ніч палити.

А Під вогнище ми видовбали в піску яму, щоб не розшарпував вітер вогню.

Б  Щоб не сидіти без діла, дід став бджіл розводити та допомагати бабі в городі товктися.

В Отаман дав знак, щоб галера спинилася.

Г  Здивований, кінь перечекав, не рухаючись з місця, щоб не скаламутити води

А Як тільки я приїду, ви зараз знаходите діло.

Б Минула ніч, і сонце білогриве несе на тросі огненному день, і блискітки, швидкі та метушливі, стрибають на асфальті де-не-де.

В Над світом, що став загадковим, я чую подихи, що залишив співець.

Г Сиджу і слухаю, як народжується вітер. 

А Бліде небо мигтить зірками до блакиті, що оповила степову далечінь.

Б Люблю слухати, як гудуть бджоли.

В Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

Г Будь-яка праця стає творчістю, якщо ти вкладаєш у неї душу.

А Дрібні хвилі зливались докупи так, мов брили зеленкуватого скла, непомітно підкрадалися до берега, падали на пісок і розбивалися на білу піну.

Б Там, де шахти розпростерли темні крила над селом, вже за обрієм блиснуло золоте зорі весло.

В Вогню не засвічували, бо ясно світив місяць у небі.    

Г Сивина блищить у чорному чубі, наче озимина взялась інеєм на осінньому полі.

А Андрієві було тільки дев'ятнадцять років, хоча через свій зріст він видавався вже до­рослим парубком.

Б Там, де рідні кожна стежка і стеблина, бро­дять мої думи і пісні мої.

В Усе, що твориться в ім’я народу, вічне і безсмертне, як народ.

Г Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина.

А Щире слово людям говори, бо в добрім слові є тепло і ласка.

Б Вкраїнський хліб тому такий смачний, що він завжди замішаний на пісні.

В Час — найлютіший кат якраз тому, що він — найгуманніший лікар. 

Г Колись слово «суржик» застосовували українські селяни, щоб називати суміш пшениці з житом, а також борошно з такого зерна.

А Туман низинний пливе кошлатий, щоб на озимих заночувати.

Б Якщо ви любите пісні, запрошуйте у гості птаство.

В Хоч була рання весна, але надворі було вже гаряче.

Г Люблю людей землі своєї, бо й я землі своєї син.

А Благословен, хто викопав криницю.

Б Все, що в світі минає, бачить дзеркало дня.

В Мене ліси здоров’ям напували, коли бродив у їхній гущині…

Г Як не зійде сива м’ята з-під снігу, я сльозами розтоплю холодну кригу.

А з’ясувальна

Б означальна

В місця

Г допустова

Дрібні хвилі зливались докупи, мов брили зеленкуватого скла, непомітно підкрадалися до берега, падали на пісок і розбивалися на білу піну.

Там, де шахти розпростерли темні крила над селом, вже за обрієм блиснуло золоте зорі весло.

Вогню не засвічували, бо ясно світив місяць у небі.

Де щастя упало, там і приятелів мало.

Андрієві було тільки дев'ятнадцять років, хоча через свій зріст він видавався вже дорослим парубком.

Там, де рідні кожна стежка і стеблина, бродять мої думи і пісні мої.

 Над голубими вітряками плив журавлиний караван, неначе кликав у дорогу.

І неначе ще й досі я чув, як в акаціях вітер шумить.

На дні повільно хмари темно – сині повзуть, немов підводні кораблі.

І не треба нести мені квітку надії, бо давно уже ти увійшла в мої мрії.

Чайка скиглить літаючи, мов за дітьми плаче.

Я вірю в те, що вернеться тепло.

Арсен примружив очі, аби надовше затримати в уяві картини рідної землі.

Те, що було нам співучим, ясним, хай ще дужче рясніє другим, ранком

співається, днем наливається, в добрім здоров’ї, в науках кохається.

А сонечко встане, як перше вставало.

Як дбаєш, так і маєш.

Скільки не дивись на море, воно ніколи не набридне.

Листя горобини із зеленого стало жовтим, так що його важко було відрізнити від ягід.

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

Це було, як співав соловей над рікою.

Туман низинний пливе кошлатий, щоб на озимих заночувати.

Хоч була рання весна, але надворі було вже гаряче.

Якщо ви любите пісні, запрошуйте у гості птаство.

А я люблю, як у вечірній час сопілка заспіває переливна.

Тільки мати здатна була заспокоїти дітей.

Це випадкове співпадіння.

Перед нами стоїть немало життєвих задач.

Часто молодь не притримується правил поведінки