Просте ускладнене речення

Слово моя ти єдиная зброє ми не повинні загинуть обоє.

Опустіться тихі зорі синові під вії.

Кохайтеся чорнобриві та не з москалями.

Рідна мати моя ти ночей не доспала.

І все-таки до тебе думка лине мій занапащений нещасний краю.

Та річка ніби змія звивалася поміж очеретами.

Завжди радо відвідуємо Київ столицю України.

Швидко минув дощ рясний теплий.

Кажуть, що буде сніг.

Люди кажуть, завтра буде вітряно.

Там, на півдні, кажуть, вічне літо.

Кажуть в народі, курчат восени рахують.

Улітку і восени працюється по-різному.

Земля батьків і дідів - наше найбільше багатство.

Цьогоріч рясно вродили черешні і вишні.

Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня.

Співають ідучи дівчата.

Землю убрану весною вранці зустрічає.

Збираючись у школу не забудьте поснідати.

Люблю ромашки польові квітки.

Якщо не сьогодні то може зробимо це завтра?

Може праця хліб благословляє...

Вони може й старалися але не вдалося перемогти.

Усе іще буде що може бути.

... і піднімається пізно.

... і ніч триває довго.

... але це нормально.

... щоб піднятися пізно.

... але не зраду.

... опріч зради.

... але не забути.

... щоб помиритися.

Осяяний сонцем перед нами розкрився зовсім новий світ.    

Стоять налиті сонцем дні.   

В небі чистім і прозорім сонце сяє.       

А сонце тепле і ласкаве спинило погляд на землі. 

Співають усі, за винятком Ліни Яцуби, дочки відставника…

Незважаючи на вітрець, робилося душно.

Звучав потемнілий дзвін, пудів на тридцять.   

У лісі, опріч мене, є ще хтось. 

 У тій хатині у раю я бачив пекло.

 І сьогодні в цей вечір іскристий не забуть мені слів тих твоїх.

Добрим словом годиться згадати сьогодні турботливого батька Лесі Петра Антоновича Косача  і матір її відому нашу письменницю Олену Пчілку.

Учитель наш ходив завжди у старому старанно випрасуваному костюмі.

В хатках прокидаються люди - ткачі, кушніри, ковалі (О. Ольжич). 

Шумить верхами буйний ліс: дуби, берези, і буки (Марійка Підгірянка). 

Порозцвітали гарно квіти: нагідочки, красолі і мачок (Л. Глібов.) 

Хвиля коси розпускає, убирається в каміння - перли, яхонти, топази... (Олександр Олесь).