Просте ускладнене речення. Підготовка до ЗНО

Погідне блакитне небо дихало над землею теплом.

 Низький дерев’яний будинок стояв на околиці села.

 Скроплений росою холодний ранок вабив мене в далечінь.

3 кленового пагона зірвався широкий жовтий лист.

Над містом кучерявий голубий ласкавий дим.

 Поля ліси голубе небо все викликає в мене радість.

Усе цікавить дитину будинки і машини пташки і комашки.

Все повторялось і краса й потворність.

Усе його цікавило а саме дорога ліс окопи під лісом.

Усі дерева дуби клени сосни є предметом зацікавлення ботаніка.

Наляканий громовицею кінь тихенько заіржав.

 І дощами вмиті журавлі в блакиті одлітають у тривожний дальній шлях.

 Ніким не помічений сідаю в затінку дерев.

 Річка посріблена місяцем вилася попід горою.

 Вони проходили повз гай пронизаний ранковими променями.

 І залита жарким рум’янцем перемайнула до іншого куща.

 Гола земля бита крилами вітру безнадійно сіріла під олив’яним небом.

Біліють смолоскипи грайливо пофарбованих ялин.

 Не лякані ніким у цій напівдикій лісовій річечці в'юни допливали мало не до ніг Марка.

 Ген килим витканий із птиць летить над полем.

 Не піймавши не кажи що злодій.

 Учень не зрозумівши запитав ще раз.

Вона сиділа замислившись.

Посеред плеса вода сказившись починала хлюпати й кружляти.

 Зробивши не кажи що не робив.

Вишні зацвівши в росах заплачуть.

Вона читала лежачи на ліжку.

Працював не покладаючи рук.

 Біг не чуючи ніг.

Летять курличучи у вирій журавлі.

 Якщо придивитися уважніше, можна помітити: те, що здавалося байдужістю, насправді було стриманістю й честю.

Сонце світило надзвичайно яскраво, від чого здавалося що все тут позолочене.

Книга здавалося і справді вміла говорити зі мною, вона мала властивість розкривати дивовижні світи, переносячи мене в них.

 Людям здавалося що правди вже ніколи не буде, справедливості чекати не слід.

 Усе тепер здавалося їй оповитим казковістю, таємничістю.

Я принаймні ніколи її не ображав.

 Інколи найщиріша правда здається несусвітньою брехнею.

 ЗНО відбувається традиційно навесні.

Вони не знали правди, часом здавалося, що навіть не здогадувалися.

 Ви зараз звичайно можете змінити своє ставлення до мене.

 Чорніє поле і гай, і гори.

Ніч була хоч і зоряна, але темна.

О слово рідне, орле скутий!

Він мені, може, друг, а може, і ні.

 Ми поверталися додому, накупавшись вволю й набігавшись донесхочу.

 … проте й літні радують моє серце.

… але не терплю холодних осінніх.

… напоєні пахощами бузку.

 …бо тоді так хочеться вірити в краще.

 … зі сміхом дітей надворі.

 Почервонів як рак.

Його викликали до суду як свідка.

Довженко як режисер відомий у всьому світі.

 Вона була як полотно бліда і перелякана.

 Люди як люди.

уточнююча обставина

звертання

вставне слово

однорідні означення

відокремлена прикладка

уточнююча обставина

звертання

вставне слово

однорідне означення

відокремлена прикладка

уточнювальна обставина

звертання

вставне слово

однорідне означення

відокремлена прикладка

 уточнювальна обставина

відокремлена прикладка

 однорідне означення

 вставне слово

 звертання

Стоїть на пагорбі в житах старий вітряк-дубовий птах.

Віра,надія,любов- це справді неодмінні супутники буття людського.

Усі квіти: соняхи, кульбабки,волошки-тягнуться до нашого життєдайного світла

У студентів почалася сесія,а у школярів - канікули.

 У студентів почалася сесія,а у школярів - канікули.

 Усі квіти: соняхи, кульбабки,волошки-тягнуться до нашого життєдайного світла

 Віра,надія,любов- це справді неодмінні супутники буття людського.

 Стоїть на пагорбі в житах старий вітряк-дубовий птах.

 У студентів почалася сесія,а у школярів - канікули.

Усі квіти: соняхи, кульбабки,волошки-тягнуться до нашого життєдайного світла

 Стоїть на пагорбі в житах старий вітряк-дубовий птах.

 Віра,надія,любов- це справді неодмінні супутники буття людського.

 У студентів почалася сесія,а у школярів - канікули.

Усі квіти: соняхи, кульбабки,волошки-тягнуться до нашого життєдайного світла

 Віра,надія,любов- це справді неодмінні супутники буття людського.

 Стоїть на пагорбі в житах старий вітряк-дубовий птах.

 Найріднішою і найважливішою для людини є її мати.

 У траві палали степові маки й жовті ліхтарики тюльпанів.

 Згори видно омріяний степ і його безмежний простір.

 Було чути шум легкових машин, вантажівок.

 Поміж лісом і ставом розкинулося місто.

 Найріднішою і найважливішою для людини є її мати.

 У траві палали степові маки й жовті ліхтарики тюльпанів.

Згори видно омріяний степ і його безмежний простір.

 Було чути шум легкових машин, вантажівок.

 Поміж лісом і ставом розкинулося місто.

  Поміж лісом і ставом розкинулося місто.

 Було чути шум легкових машин, вантажівок.

 Згори видно омріяний степ і його безмежний простір.

  У траві палали степові маки й жовті ліхтарики тюльпанів.

 Найріднішою і найважливішою для людини є її мати.

  Найріднішою і найважливішою для людини є її мати.

   У траві палали степові маки й жовті ліхтарики тюльпанів.

  Згори видно омріяний степ і його безмежний простір.

 Було чути шум легкових машин, вантажівок.

   Поміж лісом і ставом розкинулося місто.