Просте ускладнене речення. Варіант 2

Слово моя ти єдиная зброє ми не повинні загинуть обоє.

Опустіться тихі зорі синові під вії.

 Рідна мати моя ти ночей не доспала.

Кохайтеся чорнобриві та не з москалями.

І все-таки до тебе думка лине мій занапащений нещасний краю.

Завжди радо відвідуємо Київ столицю України.

Швидко минув дощ рясний теплий.

Вона та річка звивалася поміж очеретами.

Усе довколишнє здавалося їй перевитим піснями, веселими чи сумними, як буває пройнятий сяєвом сонця простір.

Багатьом здавалося що й увесь півострів зараз палає в пожежах, адже куди не глянь — звідусіль шугає вогонь, тріщить, гуде в деревах, жаркий, агресивний.

Кущ здавалося і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом.

Уже придивилася до його очей і побачила: те, що здавалося байдужістю, насправді було мудрістю й глибоко захованим стражданням.

 Співають ідучи дівчата.

 Землю убрану весною вранці зустрічає.

  Збираючись у школу не забудьте поснідати.

  Люблю ромашки польові квітки.

Радують око різнобарвні квіти, що ростуть на клумбі.

Знову бачу синицю, що перелітає з гілки на гілку.

Це був тільки сон, що наснився навесні.

Ледь-ледь тремтять губи, що посиніли від холоду.

звертання

вставне слово

однорідні члени речення

відокремлені члени речення

Однорідні підмети

 Однорідні присудки

 Однорідні означення

"Вкриті" - присудок, "повиті" - означення

 "Вкриті" - означення, "повиті" - присудок.

Підмети

Присудки

Додатки

Означення

Обставини

... але не зраду.

  ... окрім зради.

... за винятком зради.

... особливо зраду.

1.А

1.Б

2.А

2.В

3.Б

3.Г

4.Б

4.В

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії...

 Напевно, колядували раніше весело, яскраво.

 Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

 Не забувай, що пам'ять і совість за тобою бредуть, як тінь.

На лузі зібралося чимало чорногузів

Великі краплі дощем падали з листя. 

Ясне сонце почало підніматись десь далеко з-за лісу. 

Кожен з вас порагне бути успішною людиною

Незабаром смеркне.

Червона калино, чого в лузі гнешся?

Чиєсь дитя приходить

Розквітнуть каштани весною. 

З моря повіяло вітерцем

Нове життя нового прагне слова.

Бути людиною — дертись по вертикальній стіні. 

Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна. 

Україні, її люду хочу я служити.

Непомітно для батьків син став дорослим.

Закінчено жнива, останній сніп накошено пшениці.

Бурлаки завернули в яр на відпочинок. 

Ми у грозах радісно зростали, щоб у дні ці сонячні прийти. 

Між зелено-синіми тополями висвічує водами на сонці мирний і лагідний Серет. 

До вечора вони не розмовляли між собою. 

Подекуди виднілися сірі латки талого снігу

Небо як склепіння матове. 

Місто маленьке, обивательське.

Вірний приятель то найбільший скарб.

Чиста вода як сльоза.

Бук, як відомо, міцне дерево. 

Яскраві зорі в нічному небі

Над горами світить платинове, сліпуче сонце 

Праворуч видніється очерет, ліворуч видніються тополі, сосни, яблука, черешні.