Пряма і непряма мова

за змістом та інтонаційно;

за допомогою сполучників;

за змістом;

за допомогою розділових знаків.

кома;

лапки, тире, двокрапка;

тире;

крапка з комою.

чуже мовлення, передане довільно;

слова, які вказують, кому належить гучне мовлення;

чуже мовлення, передане дослівно;

чуже мовлення, передане не дослівно, а із збереженням лише основного змісту висловлювання.

простим;

складним будь-якого типу;

складнопідрядним;

складносурядним.

речення, що вказує, кому належить пряма мова;

речення, що вказує на манеру вести розмову;

речення, що вказує, кому належить пряма мова, за яких обставин висловлена, яка манера вести розмову в людини та інше;

речення, що вказує на опис ситуацій мовлення.

перед прямою мовою;

після прямої мови;

усередині прямої мови;

немає слів автора.

«Чи бачили таке, — сказав батько і, помовчавши, додав: — Готовий хлібороб, одним словом».

«Ото воно там якраз і було, — сказав мій візник, — отам, де стовп».

«Яка ти розкішна, земле, думала Маланка. Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітами».

А: «П (?!)».

«П», — а.

«П (?!)» — а.

«П», — а, — «П».

перед прямою мовою;

після прямої мови;

усередині прямої мови;

немає слів автора.

так;

ні;

потрібно декілька речень, щоб передати зміст;

потрібно створити діалог.

На думку Івана Цюпи, доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

Іван Цюпа писав, що доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

Іван Цюпа писав, доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

Доброта, згідно з думкою Івана Цюпи, — це найбільше досягнення людини, прекрасне і свята.

Поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ (К. Ушинський).

Правильно говорять, що «Хліб — усьому голова».

Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину (В. Симоненко).

Сократ писав: «Заговори, щоб я тебе побачив».

«Та не гавкай хоч ти мені. Чого б ото я гавкав», — жалівся дід.

«Христе, тікаймо!», — твердо й рішуче прошепотіла до неї Олеся.

Тоді громада загула прелюто: — «Вона ж свій злочин визнала прилюдно!»

«Це я, ваш Пірат, впізнаєте?» — гавкав він крізь сльози.— «О, який я щасливий!»

«Денисе, відтепер кажи: пройшов Крим, Рим і будапештські труби» — не втримався Хаєцький.

«Гриміла наша мінометна і гриміти буде!», — запевнили товариші Васю на прощання.

«О Лавріне, ти переміг мене, — сказав схвильовано Крауз: — Я хотів просити тебе про дочку».

Прилетіла ластівочка, стала собі щебетати, господаря викликати: «Вийди, вийди, господарю, подивися на кошару».

«Роби добро, — мені казала мати. — і чисту совість не віддай за шмати!»

І раптом я почула : «Я, коли виросту, теж садівником буду!» — не зводячи очей з дядька Степана, палко промовив Юрко.

Я думала: «Весна для всіх настала, дарунки всім несе вона, ясна, для мене тільки дару не придбала, мене забула радісна весна». 

«Дозвольте і мені, панове, річ держать», — тут обізвалася Лисиця.

Гнат каже, що він приніс Марії дорогі цукерки.

Дівчина відповідає, що вона цукерок не любить.

Гнат обіцяє, що більше не купуватиме цукерок 

Гнат запитує, чого, Маріє, так квапишся.

Правильно нам пора про своє подумати.

Жінка поцікавилася чого ти мовчиш?

На запитання батька як вона провела день Ольга відповіла що так весело як ніколи.

Ольжина мрія про її чорнобривий ідеал трохи не вислизнула словами з язичка.

«Ні, не клич мене, весно, — казала я їй, — не чаруй і не ваб надаремно» 

Мати прохала: «Не ходи в гай», — а він слухав і ходив.

«Діду, а куди лебеді полетіли?» — запитав хлопчик 

.А материнка всіх дітей гойдає і колискову пісеньку співає - «Ой люлі, люлі, люлі, прихиліться до землі» 

«Михайлику, хочеш побачити диво? – питає мене дядько Себастіян, - підійди до мене…»

«Я чужої землі не домагаюся, навіть найменшого шматочка, ні!»

«Як ти гадаєш, Пилипе, чого це світлійший до мене приходив?» — спитав гетьман Орлика.

«Не можу я, ваша милосте, знати, не відаючи, що на раді зайшло».

Корній запитав у Марії, чи напоїть вона коней.

Вона відповіла, що напоїть, якщо він купить їй коралі.

Ти й сама як коралина, відзначив Матвій.

Марія сказала, що він сміється з неї.

«Скільки ж це буде верстов?» — запитав Григорія наш дід Семен, тоді ще живий.

«А хто їх там лічив, - стримано відповів мандрівник. Там їх ніхто й не злічить».

"Та багато. Може, й двадцять набереться, хіба диво", - непоспіхом відповів Григорій.

"Ну, гаразд, — допитували сусіди. — А чого ж ви повернулися з далеких країв?" 

Як кажуть люди материна молитва із дна моря рятує

Ви говоріть а ми будемо слухати.

Батько спитав у сина що це на ньому за вбрання.

Олена подумала ніщо так не красить людину як натхнення.

Сам до себе говорив Тимофій що земля найкраще пахне восени.

Ти почувайся вільно сказав Тарас дістаючи з портфеля папір та чорний італійський олівець.

Говорила колись мою бабуся що хто дітей любить той добрий чоловік.

Вода тут самі бачите яка у ній сила земна і сила сонця.

«Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос.

«Ні, — сказав сам собі Василько — щуки я не піймаю, бо вона прудка».

«Життя мені всміхалося, — говорив Франко, — а діти були промінням».

«Коли я сита, то така я добра», ковтнувши жертву, просичала Кобра.

«Київська міська рада пропонуватиме обмежити використання в магазинах поліетиленових пакетів», – повідомляє пресслужба відомства.

Посадовець зазначає: «Погоджено проєкт рішення про зменшення вико- ристання поліетиленових пакетів у місцях продажу товарів».

«Продавці мають запропонувати альтернативу поліетиленовій продукції,– наголошує розробник проєкту, а далі пояснює: – Це можуть бути полімерні чи паперові екопакети, багаторазові торбинки тощо».

«Щороку в масштабах ЄС на смітники вивозять вісім мільярдів поліетиленових упакувань, – мотивують це рішення чиновники, – тобто на одного європейця припадає 200 таких одноразових пакетів за рік».

«Частина пакетів потрапляє до світового океану з катастрофічними на- слідками для флори та фауни» – додає автор проєкту Костянтин Яловий.

Марічка поскаржилася, мовляв, фарба в картриджі швидко закінчується, через те що тато постійно просить щось роздрукувати.

Татові не сподобалося, що через використаний картридж Марічка ніяк не може роздрукувати пакет потрібних документів.

Тато емоційно нагадав Марічці роздрукувати пакет потрібних документів, але донька сказала, що не зможе через використаний картридж.

Тато не вважає використаний картридж вагомою причиною, тому просить Марічку таки роздрукувати пакет документів.

Марічка знову відмовилася роздрукувати пакет документів, хоча тато емоційно вчергове нагадав про те, що треба було замінити картридж.

1,2

2,4

1,3

3,5

4,5

«П, – а. – П!».

«П, – а. – П?».

«П», – а.

А: «П?».

"П", – а: – П!

"П, – а, – п!"

А: "П".

"П", – а!

  "Ті школярі,— писав В.О.Сухомлинський, — які нічого, крім підручників, не читають, дуже поверхово оволодівають знаннями".

 Ті школярі,— "писав В.О.Сухомлинський",— які нічого, крім підручників, не читають, дуже поверхово оволодівають знаннями.

  "Ті школярі",—писав В.О.Сухомлинський,— "які нічого, крім підручників, не читають, дуже поверхово оволодівають знаннями".

  "Ті школярі", — писав В.О.Сухомлинський,— які нічого, крім підручників, не читають, дуже поверхово оволодівають знаннями."

«Чи бачили таке, — сказав батько і, помовчавши, додав: — Готовий хлібороб, одним словом».

«Ото воно там якраз і було, — сказав мій візник, — отам, де стовп».

«Яка ти розкішна, земле, думала Маланка. Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітами».

«Христе, тікаймо!», — твердо й рішуче прошепотіла до неї Олеся.

«Та не гавкай хоч ти мені. Чого б ото я гавкав», — жалівся дід.

Тоді громада загула прелюто: — «Вона ж свій злочин визнала прилюдно!»

Як ударив вдруге — вона й попросилась — «Не рубай, коханий, бо я — твоя мила».

діалог - розмова між двома особами, полілог - монологічне мовлення

діалог - розмова кількох осіб, полілог - розмова між двома особами

діалог - розмова між двома особами, полілог - розмова кількох осіб

‒     Дідусю, - запитав хлопчик, - ви не бачили тут каменя?

‒     Я прибрав його з дороги.

‒     Ви також спіткнулися й забили ногу?

‒     Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.

‒     Чому ж ви прибрали камінь?

‒     Бо я - людина (В. Сухомлинський).

‒     Дідусю, - Запитав хлопчик, - Ви не бачили тут каменя?

‒     Я прибрав його з дороги.

‒     Ви також спіткнулися й забили ногу?

‒     Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.

‒     Чому ж ви прибрали камінь?

‒     Бо я - людина (В. Сухомлинський).

‒     Дідусю, - запитав хлопчик, - ви не бачили тут каменя?

‒     Я, прибрав ,його ,з дороги.

‒     Ви також спіткнулися й забили ногу?

‒     Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.

‒     Чому ж ви прибрали камінь?

‒     Бо я - людина (В. Сухомлинський).

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим (А. Малишко).

Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі (О. Олесь).

Краю мій, люблю я тебе вдень і вночі, вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові (Панас Мирний).

Усе в очах юнацьких голубіло: долини, гори, береги круті (З. Гончарук).

На річці, в лісі, на полі : усюди німо, тихо (Панас Мирний).

Тихо було навкруги: і над широким плесом лиману внизу, і позаду над урвищами гори (Ю. Смолич).

Ні спека сонця, ні бурі, ні морози : ніщо не вб’є любов мою живу (В. Сосюра).

Тихо було навкруги: і над широким плесом лиману внизу, і позаду над урвищами гори (Ю. Смолич).

Мальви такі розмаїті: білі, червоні, сині (О. Ющенко).

Андрій відмовився йти на прем’єру, бо йому не подобається зміст фільму.

Андрій відмовився йти до кінотеатру, бо віддає перевагу перегляду фільмів у домашніх умовах.

Андрій відмовився йти до кінотеатру через ціну на квитки.

Андрій запросив Сергія до кінотеатру на прем’єру фільму.

Волонтер благодійного фонду під час інтерв’ю зазначив, що, як і будь-якій людині, для нього важливо знати, що справа, якою я займаюся, потрібна іншим і приносить користь.

Волонтер благодійного фонду під час інтерв’ю зазначив, що для них важливо, як і будь-якій людині, знати, що справа, якою він займається, потрібна іншим і приносить користь.

Волонтер благодійного фонду під час інтерв’ю зазначив, що, як і будь-якій людині, йому важливо знати, що справа, якою він займається, потрібна іншим і приносить користь.

Волонтер благодійного фонду під час інтерв’ю зазначив, що мені, як і будь-якій людині, важливо знати, що справа, якою я займаюся, потрібна іншим і приносить користь.

«Ступінь деградації цього суспільства ти не можеш зміряти, ти не термометр, – сказала дружина, – Заспокойся».

Карпо вхопив матір за плечі, придушив з усієї сили до хліва й крикнув, як несамовитий: «Нате, їжте мене, або я вас з’їм!»

Я заплющую очі і, як самець напровесні, захлинаюсь і шепочу: «Кому потрібно знати деталі моїх переживань?»

«Мені! – каже, піднявши голову Шрам. – Я був би баба, а не козак, коли б заплакав од свого лиха».

«Я безтямно люблю вас, – шепнув він. – Ви особлива, ви якась чудова».