ПРяма і непряма мова

розмова двох або більше осіб;

чуже мовлення, передане дослівно, без змін;

слова, синтаксично не зв’язані з членами речення.

береться в лапки;

не береться ніколи в лапки;

пишеться з нового рядка, перед нею ставиться тире.

просте двоскладне речення;

складне речення;

просте односкладне речення.

«П», – а.

«П, – а, – п?»

А: «П?».

А: «П».

«П, – а, – п».

«П», – а.

. «Отже, тут кращі хліба, ніж під селом, – подумав сам собі, – тут, мабуть, сильніший дощ пройшов...»

Мельник повів сивою од років і борошна головою на розчинені двері: «Ще хтось молоти під’їхав. І ночі не доспав.»

«А ви спробуйте заспівати колискової» – зірвалося в мене, та господиня знизала плечима, мовляв: «Не знаю і не вмію...»

«Михайле, ти ще не в хаті?! – гримнув з катраги дід. – Гляди: перепаде нам обом за лебедів!»

«Денисе, відтепер кажи: пройшов Крим, Рим і будапештські труби» — не втримався Хаєцький.

«Гриміла наша мінометна і гриміти буде!», — запевнили товариші Васю на прощання.

Прилетіла ластівочка, стала собі щебетати, господаря викликати: «Вийди, вийди, господарю, подивися на кошару».

Котився віночок по полю, просився у женчиків додому — «Возьміте мене, женчики, з собою та занесіть мене до господаря в стодолу»

Як я ходив на вечорниці, то ти пішки попід стіл ходила і казала до кота: «Вуйку, посуньтесь!» (Нар. творч.);

На річку море раз гнівилось і ревло, що річка береги водою розбовтала (Л. Боровиковський);

«Оце розвеличався!» — Барвінок, сміючись, озвався (Б. Грінченко);

Ніби на гравюрі Хокусаї, ліс грабовий золотом цвіте, щоголівське небо нависає над землею — «синє, та не те» (М. Рильський). 

Подивився на чисту пелену снігу, а тоді написав пальцем великими літерами: «Судив і присуд виконав я — Григорій Многогрішний. А за що — цей пес сам знає».

«Ти, Михайле, — кажу, — хоч би разочок на неї глянув, Бач. як вона до тебе світиться».

Мама довго мовчить, потім зітхає і каже: «Вона любила твого тата. А ти на нього схожий…»

«Цирк?……перепитав Оверко, — Рід наш великий, голови не щитані, крім нас двох, ще троє рід носять».

Батько сказав дітям, що час збиратися в дорогу.

Сам до себе говорив Тимофій, що земля найкраще пахне восени.

Карпо запитав, чи будете ставити паркан, чи без паркану обійдеться.

Олена Петрівна запитала, хто купив Ользі таке гарне намисто.

Рая у свою чергу спитала, як ти розумієш щастя.

Рая у свою чергу спитала, як він розуміє щастя.

Рая у свою чергу спитала, що як він розуміє щастя.

Рая у свою чергу спитала про щастя.

Ти до землі всім серцем прихились мені шепоче рідна Україна.

Учітеся ти нам прорік борітеся з ярмом неволі.

Доводила одна нікчемність що підлабузництво це чемність.

Яка краса писав Рєпін з України.

Майборода говорив, що усяке діло вимагає досвіду.

Ми запитали в жінки, хто посадив цю тополю і чи давно вона росте тут?

Стара мати говорить до невістки, що от лихі люди, от недобрі, Марусечко.

І тихо-тихесенько я промовляла, що, сон літньої ночі, мені тебе жаль.

Сухомлинський вважав, що: «вміння читати — означає бути чутливим до змісту й краси слова, до його найтонших відтінків».

Конфуцій зазначав, що «Мудра людина не робитиме іншим того, чого вона не бажає, щоб зро­били їй».

Шевченкове «...треба миром, громадою обух сталить...» стало афоризмом.

Іван Франко назвав Нечуя-Левицького «Всеобіймаючим оком Правобережної України»

Коли слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться тире.

Непрямою мовою називається чуже мовлення, що передається дослівно.

Окремі повідомлення й запитання, із яких складається діалог, називаються репліками.

Розділові знаки при цитатах завжди ставляться так само, як і при прямій мові.

Олесь Терентійович Гончар писав що наша мова запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів.

 Без усякої іншої науки ще можна обійтися писав І. Срезневський

  Вогненною піснею віщим незборканим словом повернувся поет

до рідної своєї України О. Гончар.

Я боявсь поворухнути пальцем щоб часом мати божа не побачила

з неба що я тут у малині О. Довженко.

Пригадую баба часто казала мені, що а хай тебе поб'є святе Різдво.

Батько розгублено сказав, що ти дивись.

  Михайло менi сказав, що ви збираєтесь їхати аж туди, де зовсiм немає лiсiв...

  Сестра просила брата, що заграй на скрипці.

 Згадаймо слова письменника Джералда Даррела, що пам'ятайте, що в рослин і тварин немає депутатів, за них нікому заступитися, крім нас, людей, які разом з ними населяють планету. 

  За народними піснями, парубок, захоплюючись дівчиною, порівнює її з панною, на що вона з гідністю відповідає, що вона не панна, а господиня, у неї полотен повная скриня.

Командир американської ракети-носія «Колумбія» Кевін Кригель сказав про першого космонавта незалежної України Леоніда Каденюка, що їм пощастило мати в екіпажі такого досвідченого пілота.

 Мама йому строго наказала, щоб не виходив до вуличних хлопчаків.

"З щастя та горя скувалася доля" – каже людська поговірка

  "Ну, добре, – стримав образу Аркадій Петрович. – Не одрікаюсь од своїх слів".

  Струна бринить лагідною луною: – «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

  "Леоніде, – Адріана відірвала обличчя від долоні – а ви читали «У пошуках утраченого часу» Марселя Пруста?" 

 "Кобзар", за словами Івана Франка, – це "ціла епоха в історії духовного розвитку українського народу".

  Максим Рильський писав, що словник – пишний яр, а не сумне провалля.

 "Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь", – закликав великий поет.

  За словами Л.Костенко, серце і вуста мають торкнути "тендітні пальці етики".

«Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос.

«Ні, — сказав сам собі Василько — щуки я не піймаю, бо вона прудка».

«Життя мені всміхалося, — говорив Франко, — а діти були промінням».

«Коли я сита, то така я добра», ковтнувши жертву, просичала Кобра.

Мама сказала: як же ж мені сумно, хочу побачити рідненьку сестру.

– Що ти хочеш від життя?

    – Небагато. Просто жити, працювати, як усі…

    – Так от і працюй, хлопче, а не розкатуй по степу.

«Сідай за книжки. Зубри!» - «Мамо, епоха зубрінь минула».

     – «Це щось нове, хлопче. Зубрити не хочеш. Може і вчитися не хочеш?» –  «Вчитись хочу, але по-справжньому».

– Не святий і він! До всіх добрими не будеш. – Оцінювати чиєсь життя – це, мабуть, найпростіше. – Правильно, нам пора про своє подумати.

– доброго ранку! – каже Лукія, уповільнюючи крок.

– Доброго ранку, Лукіє.

– В область їду… Може, доручення буде яке?

має бездисковий плеєр

любить іншу музику

не слухає музики з дисків

ображений ініціативою товариша

слухатиме свою музику

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, мені важливо знати, що про мене думають інші, як вони сприймають мої ідеї.

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, для нього важливо знати, що про мене думають інші, як сприймають його ідеї.

Іван сказав, що йому, як і будь-якій людині, важливо знати, що про неї думають інші, як вони сприймають її ідеї.

Іван сказав, що йому, як і будь-якій людині, важливо знати, що про них думають, як сприймають їхні ідеї.

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, йому важливо знати, що про нього думають інші, як сприймають його ідеї.