Пряма і непряма мова. Діалог. Цитата

А) «П», – а;

Б) А: «П».;

В) «П – а, – п».;

Г) А: «П», – а.

А) Яка стоїть немов свята та божа.

Ото така вже вдача потайна.

Бо на обличчя з янголами схожа,

але в душі – то чистий сатана.;

 Б) «В такому разі будемо відверті,– сказав суддя,– бо тут не до прикрас».;

В) І осінило раптом Горбаня: «А може, то було якесь дання?»;

Г) «Вартуй! Вартуй!» – з Курилівської брами.

А) А то – щедруєм. Низочкою ходим, тонкими голосочками виводим: Ой на річці на Йордані Там Пречиста ризи прала...;

Б) Колядники співають під дверима: «Ой чи є, чи нема пан-господар вдома?»;

В) Вона й мені казала:

– Як не буде, не скигли, доню, то великий брид.

Здушили сльози – не виходь на люди.

Болить душа – не виявляй на вид.;

Г) – Я,– каже,– й стежку обмину в їх бік і закроплю свяченою водою!.

А) Чуже мовлення передане дослівно – непряма мова.;

Б) Речення, що вказує на те, кому належить вимовлене, називається прямою мовою.; 

в) Пряма мова завжди стоїть після слів автора.;

Г) Пряма мова може містити у своєму складі вигуки, вставні слова, звертання.

А) Співається само: «Повій, вітре буйнесенький, звідкіль тебе прoшу. Розвій, вітре, мою тугу, що на серці ношу!»;

Б) Чи він мені, чи я йому  – нерівня.

Нерівня душ –  це гірше, ніж майна!;

В) І пугачі, неначе запорожці, «пу-гу! пу-гу!» кричали уночі.;

Г) В універсалі гетьмана прописано, що Марусині пісні, «як перло многоцінне, як дивен скарб серед людських марнот».

А) Ліна Костенко вважає, що нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову.;

Б) Ліна Костенко вважає: нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову.;

В) На думку Ліни Костенко, нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову.;

Г) Нації, згідно з думкою Ліни Костенко, вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову.

А) слова автора стають головним реченням, а пряма мова – залежним;

Б) пряма мова стає головним реченням, а слова автора залежним;

В) пряма мова і слова автора стають рівноправними частинами складного речення;

Г) слова автора вилучаються.

А) простим; 

Б) складним будь-якого типу;

В) складнопідрядним;

Г) складносурядним.

А) «Поезія, – стверджує Ліна Костенко, – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».;  

Б) Поезія згубила камертон.  / Перецвілась, бузкова і казкова. /І дивиться, як скручений пітон, / скрипливий ключ в лякливі очі слова. (Л. Костенко).;

В) Чи думав про Марусині пісні, / такі по Україні голосні, / що й сам не раз в поході їх співав, / і дивував, безмірно дивував, – / що от скажи, яка дана їй сила, / щоб так співати, на такі слова! («Маруся Чурай»).;

Г) Було, дивлюсь, та й думаю: «Ой нене, який у мене тато!» («Маруся Чурай»).

А) чуже мовлення, відтворене зі збереженням форми, змісту та інших особливостей: лексичних, граматичних, стилістичних тощо;

Б) чужа мова, передана тільки з дотриманням змісту висловлювання без збереження форми та інтонації;

В) особливий спосіб передачі чужої мови, для якого характерне змішування прямої та непрямої мови.

Г) дослівний уривок із будь-якого тексту, художнього твору чи чиїсь слова, що вживає інша особа для підтвердження, заперечення чи ілюстрації своєї думки;

А) В. Базилевський: Ліна Костенко з тих поетів, які здатні крізь вселюдське бачити національне, а крізь національне прозирати вселюдське;

Б) «Маруся Чурай» Ліни Костенко – не просто наша обікрадена й поганьблена історія, не тільки художня енциклопедія життя українського народу середини XVII ст. Це історія, яка осмислює саму себе, мисляча історія. Це – партитура вічних мотивів духовного буття на­роду...» (М.Слабошпицький).

В) Поетеса радить читачеві «Віддай людині крихітку себе».;

Г) Ліна Костенко дивується з вчинків окремих людей, коли: «Здається ж, люди, все у них людське, але душа ще з дерева не злізла».;

А) «Уже перші поетичні збірки Ліни Костенко – відзначив літературознавець Іван Дзюба, – засвідчили прихід в українську літературу надзвичайно сильної поетичної особистості».;

Б) «У добу жорстокого ідеологічного насилля над мистецтвом і митцями, –  захоплюється позицією Л. Костенко дослідник літератури Володимир Панченко, –  її слово звучало як бунт проти покори й компромісності, ерзаців і стандартів».;

  В) «Ліна Костенко, – робить висновок дослідник творчості авторки Григорій  Клочек,   – прямий духовний нащадок Шевченка, Лесі Українки, Франка… Вона наближена до Істини. У неї абсолютний слух до «голосу віків».;

Г) «Змири гординю, приклони коліна / Торкнись душею їхньої строки, – закликає В. Ковтуненко, – Чурай Маруся, Леся, горда Ліна – / Богині слова і святі жінки».