Пряма і непряма мова мова. Діалог.

висловлення певної особи, передане від імені того, хто з нею спілкувався

точно відтворене висловлення певної особи, передане від її імені

приблизно передане висловлення певної особи

Життя в неволі нічого не варте відказав Максим.

Наша дума, наша пісня не вмре, не загине.

Подивись, на сизих луках скошено траву.

Яка ти розкішна земле думала Маланка.

Хто дітей любить той добрий чоловік говорила колись моя бабуся.

Сам до себе говорив Тимофій що земля найкраще пахне восени.

Олена подумала ніщо так не красить людину як натхнення.

Він правді дивився у вічі.

Наталочка сказала що їй подобається розгадувати значення дорожних знаків.

За словами давньогрецького філософа Платона думки керують світом.

Віддай мені корову назад каже багатий вбогому

Запорожці говорили — «Наша хата небом крита, землею підбита, вітром загорожена».

«Ой, яка чудова українська мова!» — захоплено писав поет Олександр Підсуха.

«Земля дає все і збирає все,» — говорили стародавні орачі.

«Канікули! Канікули!» — співає все навколо.

«Це я, ваш Пірат», гавкав він крізь сльози.

«Оксано, тікаймо» — рішуче прошепотіла Олеся.

«Воскресни, Україно! — пристрасно молив поет.

Катон сказав: «Пропав той день, що минув без користі».

За вербами причаїлась дрімота і шепче: «(З,з)асни собі, засни собі...»

«Чи будемо проситись до багатих, чи до бідних?» — (О,о)бізвався один бурлака.

«Тату, я хочу сполоснутись!» — (П, п)ропищало гусенятко.

«А ким ти був лелеко?» — (П, п)итає грек лелеку.

— Чи воно, діду, є там люди? —

— Де? —

— На небі… —

— Нема, сину! Там Бог, янголи та душі праведні.

— Чого ти тут ходиш? — обізвалась вона перша:

— А ти чого хліб толочиш? —

— Хіба це твій хліб?

— «Що то, бабусю?» — указує Чіпка на зорі.

— «То? Зорі».

— «Що ж то за зорі?»

— А хто ж ти?

— Я… Чіпка.

— Ти Чепіга, а не Чіпка! — крикне хто із середини.

На тебе чекають випробування і велика праця сказав дідусь онукові.

Тут поет запитав Хто там.

Лицар крикнув От спасибі.

Недаремно каже прислів’я Вік живи — вік учись.

«Завтра, – сказав учитель природознавства – ми будемо працювати в саду».

«Ніщо так не красить людину, як натхнення,» – подумала Ярослава.

Санько прошепотів: «Сиди тут і не висовуй носа!»

«Бачиш? – запитав Сашко. – Веселка з річки воду набирає».

– Що ти хочеш від життя?

– Небагато. Просто жити, працювати, як усі…

– Так от і працюй, хлопче, а не розкатуй по степу.

«Сідай за книжки. Зубри!» - «Мамо, епоха зубрінь минула». – «Це щось нове, хлопче. Зубрити не хочеш. Може і вчитися не хочеш?» – «Вчитись хочу, але по-справжньому».

– Не святий і він! До всіх добрими не будеш. – Оцінювати чиєсь життя – це, мабуть, найпростіше. – Правильно, нам пора про своє подумати.

– Доброго ранку! – каже Лукія, уповільнюючись.

– Доброго ранку, Лукіє.

– В область їду… Може, доручення буде яке?

"А чи не зробити нам підводного човна?" - раптом каже Олег.

"Ти часом не заблукала?" - запитав Катрусю міліціонер. - "Де твої батьки?"

"О, ні, - біжучи з усіх сил, крикнув Федько, - ми знову запізнимося!"

Олег оглянув дерево й мовив: "Добре. Гайда до роботи".

«П»,— а.

А: «П».  

«П?» — а.

А: «П!»

«П?» — а. — «П».

пряма мова

непряма мова

діалог, полілог

Я цієї пісні раніше не чув, – сказав студентові Василь. – Ви її всю знаєте?

«Щось воно недобре»: подумав Андрій, удивляючись у пітьму.

«Може, я міг би вам допомогти?» – довірливо запитав незнайомець.

«М’ята», – прошепотіла Настя. – «Зійшла холодна м’ята».

Чоловік, піднявши злегка картуза, повагом промовляє – «Люди, схаменіться».