Пряма мова

Син у захопленні спитав у матері: «Звідки взялися ці квіти в нашому саду?»

«Гарно і затишно на серці стало», стиха мовив хлопчик.

«Яка ти розкішна, земле», - думала Маланка. – «Весело засівати тебе хлібом, прикрашати тебе зелом, заквітчати квітками».

Жінка спитала: "чого він мовчить?"

«П! - а. - П!».

«П, - а : - П».

«П, - а , - п».

«П, – а, - П».

«Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос.

«Коли я сита, то така я добра», ковтнувши жертву, просичала Кобра.

 «Ні, — сказав сам собі Василько — щуки я не піймаю, бо вона прудка».

"Як же ж мені сумно,-мама сказала, - хочу побачити рідненьку сестру".

«Може, у цій лісовій хатинці ховається зараз Мавка» – подумалось мені.

«Краса і мудрість – писав Еріх – не розкіш, не привілей, а радість, дарована всьому світу».

Мені сказав розумний садівник: «Коли пересаджуєш дерево, роби це з любов’ю

 «Стерегти ліс», – сказав Харитон – «треба не рушницею, а любов’ю».

«Слово – перше дзеркало духу, – казав Петрарка, – а дух – головний поводир слова».

«Зречення рідної мови призводить до найбільшої кари – духовного каліцтва,– говорив Г. Нудьга і додавав – Дорослі мають пам’ятати цю велику істину й прищеплювати її своїм дітям».

Панас Мирний писав: «Найбільше славиться поміж людьми той народ, у якого його мова розвинута та збагачена творами всякого письменства».

«Кожний українець повинен знати одну-дві чужі мови, – писав Борис Грінченко, – і вчити змалечку того своїх дітей».

«Найкраща помилка та, – говорив філософ Григорій Сковорода – якої припускаються в навчанні».

«Рідна мова дається народові Богом, – наголошував Василь Захарченко й застерігав, – А чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів».

«Якщо почуєш жарт, шукай у ньому приховану правду, – радив геніальний Олександр Довженко».

«Ой ти, дівчино, з горіха зерня, чом твоє серденько – колюче терня?», – запитує ліричний герой поезії Івана Франка

«Лиши біду, нехай щезає від тебе! - радив спокійно хлопець [...]— Нема з ким говорити!»

«Стій, — гукав на неї Іван, […] звідки ти приїхала?»

«Як дивно все відбувається. Як дивно! […] — думав Микола.

«Сьогодні ж додому, — повторив Сахно і додав […] — Ходімо подарунки дітям купувати».

«Чи бачили таке, — сказав батько і, помовчавши, додав: — Готовий хлібороб, одним словом».

 «Ото воно там якраз і було, — сказав мій візник, — отам, де стовп».

«Яка ти розкішна, земле, думала Маланка. Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітами».

"Ті школярі,— писав В.О.Сухомлинський, — які нічого, крім підручників, не читають, дуже поверхово оволодівають знаннями".

 «Марино, Марино, гукав він, витріщившись у сволок очима,— кажеш, що пам’ятаєш давнє лихо? !!» 

«Ось і траншея, по якій ми вели вогонь»: сказав Брянський, і всіх потягло глянути на результати своєї роботи 

Англійці в розпачі кричать, - «Рятуй нас, милий боже!» 

Струна бринить лагідною луною: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!» 

«З щастя та горя скувалася доля», - каже народна мудрість.

 « Леоніде, - Адріана відірвала обличчя від долоні, – а Ви читали «У пошуках утраченого часу» Марселя Пруста?»

«Ну, добре, стримав образу Аркадій Петрович. – Не одрікаюсь од своїх слів!»

Панас Мирний писав: « Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова».

Будили дитину й казали: «Вставай та йди до школи.»

«Хай я зійду з глузду, але все ж буду поетом»,— подумав я. І я став поетом.

Матуся, прийшовши з роботи, спитала: «Дітоньки, ви вже зробили уроки?»

Народна мудрість говорить: «14 грудня, наука в школі на ум піде.»

«Вперед! - вигукнув Козаков. – На Прагу!»

« Що це за дівчина? Де вона взялася? – подумав молодий Джеря.»

«Ви, може б, плащ наділи?» - спитала Одарка.

 Матуся, прийшовши з роботи, спитала: «Дітоньки, ви вже зробили уроки?»