Складне речення. Пряма мова. Діалог

власне мовлення

частина художнього тексту

чуже мовлення, передане дослівно, без змін

У народі говорили, що хліб – всьому голова.

 Як хліб на столі, не болить голова так лагідно й тихо сказала бабуся. 

Мама попросила сина, щоб допоміг скопати грядку.

 Дитина спитала у батька, чому у нього сумні очі.

 «Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся», - часто говорив мені дідусь. 

 Брехун сам собі ворог,- казала наша сусідка.

 «А що таке щастя?», - спитав я у матері.

 «Разом із правдою ходить кривда, мій любий сину» - промовила мати.

реплікою

власними словами

словами автора

А: « П».

«П?» - а.

«П», - а.

«П, - а, - п». 

перед прямою мовою

після прямої мови;

усередині прямої мови;

немає слів автора.

перед прямою мовою;

після прямої мови;

усередині прямої мови; 

немає слів автора.

крапка

знак оклику

знак питання 

кома

«Васильку, а йди сюди» — гукнув з подвір’я батько.

«Голубчику, рятуй!» — тут простогнала Щука. 

«Чого ти журишся?» — вона спитала тихо.

«Ніщо так не красить людину, як натхнення», — подумала Ярославна.

Ярославна подумала «Ніщо так не красить людину, як натхнення».

Мудрець наполягав: «Краще слухати, ніж говорити». 

І тихо-тихесенько я промовляла: Сон літньої ночі, мені тебе жаль…

Струна бринить лагідною луною «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

На думку Івана Цюпи, доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

Іван Цюпа писав, доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

Доброта, згідно з думкою Івана Цюпи, — це найбільше досягнення людини, прекрасне і свята

Батько сказав дітям, що час збиратися в дорогу.

Карпо запитав, чи будете ставити паркан, чи без паркану обійдеться.

Олена Петрівна запитала, хто купив Ользі таке гарне намисто.

Сонце дівчинка малює, мир і тишу всім віщує.

Жайворонку, вийся над полями!

На воді лежали широкі темно-зелені листки латаття, а поміж них жовтіли лілеї.

Засинає місто після праці під нічною ковдрою.   

На тиху ніч, на вечір золотий у синє небо висипали роси.

Проводжають мене чорні очі ожин, між березами дуб заблудився крислатий.

Сонце світить так ласкаво, що аж каміння сміється.

Сани біліють у лузі, у сани запряжено вітер.

Життя біжить, як музика дзвенить.

Ожиною терпкою пахне ліс, на пагорбі замріялась ялиця.

Зібрала ніч поважно зорі в клунок, бо стукає світанок у вікно. 

Вродлива пісня розсипає бризки, гойдає в небі золоті колиски.

Він сопілку з очерету ріже, і лунає тихий полонез.

Думка спить і серденько спочило. 

Хто тому винен, я не знаю.

Орали натомлене поле, й стурбовані бусли ходили.

зв’язне висловлювання однієї особи

різновид прямої мови, що передає розмову двох або кількох осіб

 слова, що вказують, кому належить пряма мова

слово, що називає особу, яка бере участь у розмові

 слова одного з учасників діалогу учасник розмови

 слова одного з учасників діалогу

5

4

3

На письмі кожну репліку пишемо з нового рядка

Перед кожною новою реплікою ставимо двокрапку

 Кожну репліку на письмі беремо в лапки

Діалогічне мовлення може супроводжуватися словами автора

не поставлено тире перед репліками

не виділено слів автора

не записано в один рядок

реченням з прямою мовою

діалогом із трьох реплік

діалогом із двох реплік