Текст. Синтаксис і пунктуація. Пряма мова.

У цей час я побачила далеко машину і стала показувати в інший бік Дивіться,

дивіться! Хтось іде! 

Море нарікає, що води немає.

Лінюх завжди каже, що працюватиме завтра.

У казці го­во­риться, що народилась ця пташка з соняч­ного вогню.

«П»,— а.

«П?» — а. — «П!»

«П? — а: — П!»

«П? — а. — П!»

Пабло Пікассо сказав про творчість Марії Примаченко, що я схиляюся перед цим дивом — мистецтвом геніальної українки. 

Він схиляється перед цим дивом — Пабло Пікассо сказав про творчість Марії Примаченко — мистецтвом геніальної українки.

Пабло Пікассо сказав про творчість Марії Примаченко, що ми схиляємося перед цим дивом — мистецтвом геніальної українки.

Пабло Пікассо сказав про творчість Марії Примаченко, що він схиляється перед цим дивом — мистецтвом геніальної українки. 

«Найбільш високогірне озеро в українських Карпатах — Бребенескул! — радісно відповів екскурсовод і додав: — Ширина його 28-44 м, довжина — 134 м, а найбільша глибина 2,8 м».

Туроператор розповів: «Між селами Нирків і Устечко Заліщицького району Тернопільської області є річка Джурин, на якій розташований мальовничий Джуринський каскадний водоспад». 

«Неодмінно раджу вам — сказав наш новий приятель, — відвідати мальовничий гранітний каньйон на річці Гірський Тікич біля села Буки на кордоні Черкаської й Вінницької областей».

«Якщо вас цікавить архітектура, завітайте до старовинного міста Кременець з чудовими будівлями, атмосферними вуличками, руїнами замку на горі!» — повідомили нам у турагентстві.

[ ], і [ ], (як) й [ ].

[ ], (як) й [ ].

[ ], і [ ], (як).

[ ] і [ ], (як) .

Надвечір хуга втихла, хмари на заході почервоніли, сніг стужавів і гостро заблищав, а повітря стало таким прозорим, що було далеко видно голі дерева понад шляхом.

На все впливає мови чистота: зір глибшає і кращають уста, стає точнішим слух.

Повертало на обід, але здавалося, що день ще й не починався.

Люблю весну, коли плюскочуть ріки, коли рида од щастя соловей і заглядає сонце під повіки у тишині задуманих алей.

Море так невинно голубіє під стінами скель і сонце так світить ласкаво, що аж каміння сміється.

Стояла тиха й по-своєму хвилююча година: згори на верховіття лісу опускався сизий присмерк, а внизу з-під кожного куща виповзав туман.

Коли дівчина проснулася, на столі вже горіла свічка, у кімнаті нікого не було, у чорні смолисті вікна дріботів дощ.

Тільки цвіркун цвіркоче в житі, шелестить сухий колос, та інколи запідпадьомкає перепелиця.

2

4

3

1

Усіх, хто живе в Україні, має об’єднувати в суспільство українська мова, котру треба знати (Б. Олійник).

Скажи мені, всесильна мово, з якого джерела буття тече струмок, що зветься Слово, в ріку несмертного життя? (С. Марченко).

Повінь добрих почуттів затоплює вчителя, коли він чує, як довірливо тулиться до нього дитина (М. Стельмах).

Хоч проживи сто і двісті років, Київ пізнати повністю неможливо, бо в кожного він свій, особливий, самобутній, неповторний (П. Загребельний).

Велике діло, коли людина має чисте сумління, коли ніякі тіні не каламутять, не забруднюють душу (М. Стельмах).

1

2

3

4

5

Як неприємно, коли баба клене або коли довго йде дощ і не вщухає (О.Довженко).

Я дуже щасливий, що стрічаюсь з ним тут, на просторі, де ніхто не затулить його обличчя... (М.Коцюбинський).

Здезорієнтовані пасажири відчувають, що щось не гаразд, що щось у світі чудне діється... (Іван Багряний).

Образ, над яким працювала невсипуче з розгорілими щоками, яким була перейнята до глибини душі, була велика копія образу Корреджо "Віроломна" (О.Кобилянська).

Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег.

Я розпадаюся тоді в чуття і не можу опертися настроєві сумному, мов креповий флер, якого позбутися мені не так легко (О.Кобилянська).

Тільки арештант, тільки той, хто має надлюдське терпіння і надзвичайну волю, може проробити таку роботу (Іван Багряний).

Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало.

По-справжньому веде за собою та книга, з якої читач робить висновки сам, тому, що така книга впливає на його поведінку (А. Макаренко).

За тим, про що і як розмовляє людина, можна визначити, які книжки вона прочитала (І. Роздобудько).

І хоч на світі сторони чотири, я тут живу, бо я свій край люблю (Л. Костенко).

На твоєму людському шляху каміння, яке ти повинен прибрати, щоб тим, хто за тобою, було легше (В. Сухомлинський).

Коли людині є що сказати, вона виллє з глибини власної душі все те, що має на папір або полотно (І. Цюпа).

За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата.

Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах.

Лози,кручі,висип,ліс - усе блищить і сяє на сонці.

Місто не знало спочинку ні вдень ні вночі, а гуркотіло, гомоніло, кипіло.

Не страшні для мене вітри.

Всі шляхи позамітало в полі. 

Умивай же біле личко дрібними сльозами.

При вузлі залізниці його зігнали з поїзда.

Мудрість, кажуть, приходить з роками.

Пісня – голос душі українця.

Засівайся щастям, земле, і квітчайся для століть.

Я відкриваю світ собі щодня, хоч, може, він стократ уже відкритий.

Журавлі ключем витягнулись в небі прощально закурликали.

Хвилі накочувались одна на одну і розбивались об каміння.

Як відомо ластівки на зиму відлітають у вирій.

Ні брате я не залишу тебе самого.

Проте маленька пташина, ця пухнаста кулька життя, що майже цілком уміщалася в моїй жмені, виявилась завзятою і не хотіла без бою віддаватись.

Я довго лежу і слухаю, як дзвонить у такт дзвонів степу моє серце.

Кияни, що зі своїх валів спостерігали за цим дикунським розгулом розбою та грабіжництва, здригнулися від думки, що й сам Київ може одного дня поділити долю Нижнього міста.

По горбах та долинах темніли юрти, горіли вогні, вешталися воїни, чали гінці, ревли верблюди, іржали коні – і від усього цього у киян ставало тужно на душі.

Мирон бережно підступав до станції, де вже потяга не було.

Спинюсь я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.

На лисицю найвигідніше полювати взимку, коли земля натягне на себе білу та пухку ковдру.

Повітря було настільки прозоре, що з табору видно було чорне пожарище на південному схилі.

Море так бадьоро хлюпає, що аж слухати любо.

Де літо маки стеле килимами, дитя в городі ходить коло мами.

Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу.

Ми знали велике озеро, де щороку гуси восени спинялися й жили тижнів зо два.

Сонце гріє вітер віє з поля на долину.

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Усе ясно великого бажання навчатися ти не маєш.

Граматично організована одиниця мови, яка складається з кількох слів і виражає закінчену думку

раматично організована одиниця мови, частини якої нерівноправні за змістом і об"єднані в одне ціле сполучниками

складне речення, частини якого з"єднуються в одне граматичне ціле інтонацією

повідомлення, яке складається з кількох чи багатьох речень, характеризуються змістовою і структурною завершеністю

текст, який використовується в електронних листах

вид професійного дискурсу

звичайний текст великого обсягу

нелінійний текст, у якому наявні посилання на інші фрагменти, що дозволяє самостійно обирати шлях читання за фрагментами