Пунктограми при сурядних сполучниках

Тут були і авіатори, і танкісти, і артилеристи.

Наш обовязок - сумлінно вчитися, і допомагати батькам.

Ми віддамо ВІтчизні всі пориви і дум політ, і силу наших рук.

Вирветься крик чи іржання, та й знов у шумі зіллється.

В своїй хаті своя, й правда, і сила, і воля.

Мав я й шаблю, і рушницю, а ще й дівчину-чарівницю.

Іноді вибіжить заєць на леваду змерзлої травиці пощипати, або ж у село в сади кори з деревець надерти.

Виплив місяць із-за хмари, та й став серед неба.

Нестора часто називають літописцем проте правильніше називати його письменником та істориком

На морі які дороги і як їх шукати?

Не вдержав старий сльози і покотилася вона ...

Грався Петрик із телятками та дуже вже йому хотілося в панському саду погуляти.

Ущухло море і хвилі вляглися.

Сонце йому потьмарилося і світ помарнів.

Після вечері Микола взяв свиту, й ліг спати.

Сонце пливло за обрій і на землю спускався вечір.

Коли батько прийшов, і мати мати стала йому розказувати, Федькові в очах уже було зовсім жовто.

На ранок зірвався вітер і небо заволокло сірими розпатланими хмарами.

Котра зараз година і чого він не приїхав?

Важка жалоба чорної коси і тільки тінь колишньої краси.

Вже червоніють помідори і ходить осінь по траві.

Нове століття вже на видноколі і час новітню створює красу.

Потім почали текти річечки і стала парувати земля.

Хмарами збирається пил і стоїть над городом.

І всі ми вірили, що своїми руками розіб'єм скалу і роздробимо граніт.

А коли не вистачило снопів, і коли посали стихати машини, люди самі снопами валилися біля них.

Дрібні дзвіночки розбіглися по луці й сіяли сум, що самі дивувались.

Гнат мовчав і дивився, як заходить сонце і як западає сутінь.

Настали дні, коли сонце світить і не гріє і коли спадає з дерева останнє пожовкле листя.

Мені здається, що Пріська якось помилилась, і що ти не винна.

І сміх, і гріх було дивитися на цю недоладну постать...

Сонце обливало землю своїм рожевим світлом ,та цілувало тисячею своїх гарячих іскорок.

Наталка не тільки вміє щиро кохати, а й боротися за своє щастя.

"Лісова пісня" вчить нас як чесності у взаєминах із людьми, так ілюбові до краси й бережного ставлення до природи.

Усі видатні письменники хоч показували страждання народу, але й закликали нас до боротьби.

Аналізуючи твір, не тільки школярі захопилися цікавою роботою, але і їхні батьки долучилися до виконання завдань.

Іноді глибоку тишу порушує стукіт дятла чи шерех збитої білкою кедрової шишки.

І треба пособити дружнім потиском руки чи вірним словом.

Ти варитимеш борщ чи Мелашка хату местиме?

Чи спить старий Дніпро-Славута чи хвилі весело біжать...

Вузенька стежечка часом щезала серед кам'яної пустині або ховалась під виступом скелі.

Тут або пан або пропав!

Вигляне з кущів або лисичка і сховається хутко...

Налетять,було, дітлахи, як шпаки, на шпанку або діди- старожили посходяться погомоніти та й скубуть її.

Оживала музика сумних та веселих крапель.

На землі і в повітрі білів сніг та манячили цупкі стовбури дерев.

Пригадалось малярство мрії та з нутра стала підійматися якась могуча сила.

Що далі було та як повернувся, Грицько не памятав.