Пунктуація. Підготовка до ЗНО

Переконатися пора зробивши зло не жди добра (Д. Білоус).

Одним заспокоюю себе у мене ще все попереду (В. Канівець).

У товаристві лад усяк тому радіє (Л. Глібов).

Не повернуть минулого ніколи воно пройшло і вже здається миттю

Добре сказано Сенекою жорстокість народжується з посередності й слабкості

Весна процвіте і наново криниця простеле барвінком круті береги

Рясніє дощ і падає лункіше м’яких краплин розмірене биття (М. Бажан)

Знову яблуні буйно цвітуть і лунає знайомий мотив (М. Луків)

Грім одгримів і солодкою млостю спокою віє од цвіту вишень і сирої землі

Вишневі зацвіли сади і сніг пахучий падає на воду (М. Рильський).

Січ дала видатних полководців славних державних діячів Наливайка Сагайдачного Хмельницького Сірка

Шевченкові були підвладні всі жанри літератури поезія проза драматургія

Несуть пани осаули козацькую збрую литий панцир порубаний шаблю золотую

Козацтво було озброєне вогнепальною зброєю мушкетами пістолями рушницями

Іван Богун Данило Нечай Максим Кривоніс ці підручні гетьмана були відомі всім

Сині роси зблискували на травах і сонце купалось на левадах.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.

Десь у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки.

На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.

Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Життя росте лишень з любові лише краса людей навчає жить.

Дощ пройшов хазяйським кроком сад в росі купається.

Дуже дивний пейзаж косяками ідуть таланти.

Степ половецький половіє трава аж срібна від роси.

 Пройшла гроза і ніч промчала і знову день шумить кругом.

Важким холодним сном спала земля а високо над нею притаїлися зорі.

Тепло було й вишні цвіли рясно.

Дощ пройшов і світлі ручаї в синє море виливають воду.

В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі.

Мова українська сповнена поетичної грації і тому досить важка для перекладу.

Доба Мазепи - це час економічного політичного і культурного відродження України після Руїни.

Тема матері завжди була є і вічно залишатиметься актуальною як у народних піснях так і в професійній творчості.

Треба зазначити що економічних понять в останні десятиліття з'являється все більше і більше.

Жовто-блакитні барви символізують дві першооснови буття дух і матерія добро і зло вогонь і вода батько і мати

Я в пісні молодість знайду і довго-довго буду з нею.

Вдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій.

Дітям здавалося що вже вечір і що вже невдовзі прийде мама.

Коли він торкався смичком до струн скрипки все на світі зникало і залишалася тільки музика.

Крізь темну ніч шумів весняний дощ і в унісон із ним шуміли сосни.

Багато струмків народжується тут, високо на горах, де росами опадають тумани, й де хмари часто сіють дощі.

Де знаходить природа такі розмаїті барви, що їх не відтворити точно жодною фарбою, жодним пензлем?

Хоч навколо, за тином ліс жовтів і мінився осінніми фарбами, але хміль іще буйно зеленів.

Здоровенний дуб розлігся розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним.

Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина.

Отут серед цвіту, здається: що якби людина навчилася мудрості в дерев, то не була б ворогом самій собі й природі.

Сонце вже котилося на захід, над полями здіймалася легка пара, у небі, як листя осики, тріпотіли крильцями жайворонки, зеленим соком пашіли трави, — у які причепурилися горбки.

Уявімо що світ, який нас оточує — це поле, а слова, які називають предмети навколишнього світу — рослини на цьому полі.

Проміння ламалося в хвилі, блищало, миготіло, рябіло наче хто сипонув на воду блискучими іскрами.

Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю, на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина.

Вже тиха осінь ходить берегами на вербах трусить листячко руде.

Сашко задихався та зморився більше години вони бігли з Сіроманцем.

Сонце зайшло степові озера стали на якийсь час темно-червоними.

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тиранів.

Спочатку Тимко образився і хотів піти потім передумав і залишився.

Пам’ятаю ці події як сьогодні.

Затримався не більше як на годину.

Вивчаємо звук як одиницю мовлення.

Дощ полив як із відра.

Роса посипалась як дощ.

1

2

3

4

5

Тут усе: і повітря, і тиша, і дерева - сповнене якоїсь загадкової сили.

Учитель - це три світи: теперішній, минулий і майбутній.

Море й озеро, синій берег і широкий степ - усе залите гарячим маревом.

На все осінь щедра: на кавуни, і на дощі, і на холодні роси.

У наших ріках водяться різні породи риб: а саме шука, лин, лящ, сом.

Посієш впору збереш зерна гору.

Гаї шумлять я слухаю хмарки біжать милуюся.

Повіяв вітер по долині пішла дібровою луна.

Знаю одне мені вистачить сил подолать перешкоди.

Здобули волю відшукали долю.

коми 1 і 2 – при уточнювальній обставині

кома З – між частинами складносурядного речення

коми 4, 7 і 8 – між однорідними членами

кома 5 – при відокремленому означенні

кома 6 – перед підрядною частиною складного речення

Удалині хиталися дерева і синів задуманий прибій.

Знову дівча малювало хвилі та чайки літали низько.

Тільки море бухає та зорі тремтять у нічній прохолоді.

Я йду до гаю й серце моє пташкою співає про весну.

Повсюди зацвів бузок і кущі троянд укрилися квітами.

1

2

3

4

5

Ще великий Микола Гоголь, наш славний земляк, захоплено говорив про мову українського народу.

Кінь вийшов на сизу піщану косу і струсивши воду, відчув себе вільним, сильним, непереможним.

На оболоні, залитій водою, походжали на певній відстані один від одного, поважно переставляючи ноги, лелеки.

Женеш свою корівчину пасти в поле, десь за тобою сонце, сходячи, крізь дерезу спілим кавуном червоніє.

Дівчина ступає на палубу, і літній слуга вслід їй виносить велику клітку з пернатим красенем – вінценосним журавлем.

Я цієї пісні раніше не чув, – сказав студентові Василь: – Ви її всю знаєте?

«Щось воно недобре»: подумав Андрій, удивляючись у пітьму.

«Може, я міг би вам допомогти?» – довірливо запитав незнайомець.

«М’ята», – прошепотіла Настя. – «Зійшла холодна м’ята».

Чоловік, піднявши злегка картуза, повагом промовляє – «Люди, схаменіться».