Пунктуаційна норма

А Найкращий шлях передбачити майбутнє це створити його.

Б Нав’язування іншим своїх принципів безпринципне міщанство.

В Невже життя насправді прекрасне якщо перестаєш боятися його?

Г Гордість велика рушійна сила рідна сестра високого почуття відповідальності.

А Пісня і праця великі дві сили.

Б Деревина міцна на своєму ґрунті.

В Наш народ безсмертний наш народ великий.

Г А навкруги­ вся ніч переповнена розміреним шумом хлібів.

А Ти знаєш що ти людина?

Б Ти зважай на поклик серця ніжний друже!

В Ти не знаєш чому так зробилося гарно відразу?

Г Ти граєш і не музику а ніч обвітрену століттями розлуки.

А Де зараз ви кати мого народу?

Б Дорогий діду а які у сонця ключі?

В Життя життя Ти скрізь благословенне.

Г До тебе люба річенько ще вернеться весна.

А Він уночі потривожив механіка і виявляється зовсім даремно.

Б Я не зважив на годинник і виявляється потрапив на кінцевий етап цієї події.

В Сумління людське виявляється подібне до вулика його теж можна розтривожити.

Г Любов до книжки виявляється й у тому що з шостого класу Франко збирав свою бібліотеку.

А Стоять верби опушені зелененьким листям, і, здається, чують сплески журавлиних сурем у піднебессі.

Б Стоять верби, опушені зелененьким листям, і здається, чують сплески журавлиних сурем у піднебессі.

В Стоять верби, опушені зелененьким листям, і, здається, чують сплески журавлиних сурем у піднебессі.

Г Стоять верби опушені зелененьким листям і, здається, чують сплески журавлиних сурем у піднебессі.

А Спить місто суворе й мовчазне.

Б Музика ніжна весняна душу мою зігріва.

В Світ рожевий і зелений від сну бутонами воскрес.

Г Досвітні огні переможні урочі прорізали темряву ночі.

А Ноша зручно взята половина ноші.

Б Шумлять сади налиті білим цвітом. 

В Легенда це плітка перевірена часом.

Г Раз добром нагріте серце вік не прохолоне!

А Не уникнете відповідальності завтра ухиляючись від неї сьогодні.

Б Ваш час обмежений не витрачайте його живучи чужим життям.

В Роса починає спадати лише відчувши дотик сонячного проміння.

Г Беручи від природи все чи можна чекати милості від неї?

А Там далеко десь поза снігами нова весна з квітучими лугами.

Б Назустріч підтюпцем бігла бабуся в спортивному костюмі.

В Тут на березі на землі капітан пригощає друзів.

Г Мирські турботи й суєта десь там у лоні міста.

А Місяць на небі зіроньки сяють тихо по морю човен пливе.

Б Засип правду хоч золотом вона все одно випливе доверху.

В Афоризм має перевагу над романом його завжди дочитують.

Г Навкруги тиша скрізь ясно з поля вітерець віє з гаїв холодом дише.

А Бджола каже: «Годуй мене до Купала Йвана, то зроблю з тебе пана».

Б Блюзнірська мисль запала мені в душу: «Чому на них молитися я мушу?»

В «Шануй старість,» — ці слова завжди звучали в нашій родині як повчання.

Г «Я ніколи, — твердо зауважив радник, — і ні під кого не підлаштовуюся».